Використання мінеральних добрив і пестицидів, що виробляються з викопного палива, деградація ґрунтів через інтенсивну оранку, забруднення води та ґрунтів агрохімікатами, внесок у глобальну кліматичну кризу та епідемію ожиріння і цукрового діабету, – нинішня глобальна продовольча система має значні приховані витрати через свій вплив на довкілля та здоров’я населення.
Ці витрати є доповненням до звичайних виробничих витрат і разом вони складають «справжню вартість їжі». За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, приховані щорічні екологічні витрати світового виробництва продуктів харчування становлять 2,1 трильйона доларів США. Приховані соціальні витрати оцінюються навіть у 2,7 трильйона доларів США. Для посилення стійкості продовольчої системи у світі необхідно перейти на облік справжньої вартості їжі, щоб підтримувати стійкіші практики виробництва та споживання.
Облік справжньої вартості (ОСВ) – це новий тип обліку вартості, який враховує не тільки звичайні фінансові показники виробника, але також розраховує вплив на природне та соціальне середовище, в якому працює компанія.
Ці наслідки обчислюються в грошовому еквіваленті, і таким чином приховані витрати виробництва, які були екстерналізовані в старій системі, стають видимими та інтерналізованими у системі обліку справжніх витрат. Екстерналізовані (або приховані) витрати – це витрати, спричинені виробником, але сплачені суспільством.
Наприклад, виробництво може забруднювати воду, скидаючи відходи в річку, а за кільканадцять кілометрів нижче за течією місцева влада має додаткові витрати на очищення води, щоб використовувати її як питну. Ці витрати спричиняє виробництво, але воно їх не оплачує – це робить місцева влада. Інший приклад – низька оплата праці працівників, що призводить до зубожіння місцевого населення.
Екстерналізація витрат означає, що компанії отримують вищі прибутки через те, що суспільство покриває частину витрат, спричинених виробництвом, з інших джерел фінансування. Тобто, діючі акціонерні та фінансові моделі підтримують екстерналізацію витрат.
Нинішня глобальна продовольча система має значний негативний вплив на довкілля та суспільство. Попри значний позитивний внесок в економічне зростання, забезпечення продовольчої безпеки та створення робочих місць, вона також несе з собою негативний екологічний та соціальний вплив. Так, наприклад, на сільське господарство припадає 70% усього водокористування в світі, а в деяких країнах цей відсоток сягає 95%.
У багатьох частинах світу забруднення довкілля, недостатня оплата праці найманих працівників, брак навчання та можливостей працевлаштування, а також депопуляція є повсякденними явищами. Найбільше – у сільській місцевості. За оцінками ФАО з 700 мільйонів людей у світі, що живуть у бідності, три чверті – з сільської місцевості.
Вплив сільськогосподарських практик та супутніх процесів переробки харчових продуктів на глобальні та місцеві екосистеми та суспільство – це негативний вплив на водні ресурси, якість ґрунтів та повітря, стан біорізноманіття, клімат та місцеві економічні моделі.
Навіть якщо виробники зазвичай не мають наміру або прямої можливості забруднювати довкілля чи виснажувати природні ресурси, використання певних методів виробництва спричиняє цей вплив напряму або опосередковано, що призводить до додаткових соціальних витрат. Саме ці витрати необхідно враховувати у визначенні вартості продуктів, навіть якщо вони покриваються не виробником, а іншими членами суспільства, в інших частинах світу або навіть майбутніми поколіннями.
Застосування обліку справжньої вартості може зіграти важливу роль у перетворені продовольчої системи на більш прозору, справедливу та стійку. Оскільки ця система розрахунків враховує приховані витрати та вигоди системи харчування, вона може слугувати для виміру всіх екологічних, соціальних, медичних та економічних витрат і вигод виробництва та споживання, пропонуючи вибір найбільш сталих. Вона також надає можливості для порівняння сталості різних методів виробництва та навіть може бути основою для розрахунку та стягнення з забруднювачів фактичної ціни спричинених екстерналізованих витрат.
Нині існує вже багато ініціатив з обчислення ОСВ (наприклад 35 таких ініціатив було проаналізовано у цьогорічному звіті з ОСВ. Проте, методологія обчислення ОСВ все ще перебуває в стадії розробки. Залежно від цілей така методологія може включати різні аспекти, що потребують детального дослідження для визначення. Так, наприклад, поняття добробуту в широкому розумінні охоплює економічні, соціальні та екологічні аспекти.
Бажання сприяти добробуту в цілому дуже залежить від того, чого людина хоче досягти. Для цього потрібно більше, ніж просто розуміння ситуації щодо негативних впливів; це також вимагає розуміння того, як ці впливи мінімізувати через законодавче регулювання, фінансові інструменти, комунікації та репутаційні ризики. Все це можна використовувати для створення стимулів для більш екологічного виробництва.
З іншого боку, існують різні способи інтерналізації зовнішніх ефектів з різними витратами та ефектами: це можна зробити за допомогою приватних і державних заходів і угод, які можуть бути спрямовані як на окремого виробника або споживача, так і на групу. Наприклад, застосувати податки на забруднення, сертифікацію сталості для виробників, що позначиться на кінцевій ціні на вироблений продукт.
В ідеалі інтерналізація негативних зовнішніх ефектів призведе до підвищення добробуту в цілому через те, що соціальні витрати для решти суспільства та майбутніх поколінь або деінде у світі зменшаться.
У той же час виробники та споживачі матимуть стимули зменшувати ці витрати, оскільки вони стають явною частиною їх уявлень щодо виробництва та споживання. Втім, не всі методи втручання в негативні зовнішні ефекти призводять до однакового зростання добробуту. Крім того, організація таких заохочень також може виявитися затратною.
Тому важливо з’ясувати, якими є найкращі стимули для більш стійкої поведінки, і переконатися, що вартість втручання не буде занадто високою. Тобто, маємо визначити, які негативні зовнішні ефекти є важливими та інструменти для зменшення негативних зовнішніх ефектів, сфери потенційного втручання, а також можливі компроміси, коли зменшення одного негативного ефекту може спричинити посилення іншого.
Для впровадження ОСВ як інструменту для перетворення наявної харчової системи у більш сталу, необхідно зробити наступні кроки:
- Зробити вичерпний перелік зовнішніх ефектів для отримання загальної картини соціального впливу виробництва та споживання їжі.
- Визначити критичні показники ефективності для аналізу стійкості підприємств і секторів.
- Узгодити методологію монетизації показників (тобто, методологію перетворення обчисленого впливу на гроші).
- Узгодити методи збору та обліку даних для показників стійкості для продуктів, підприємств і секторів, специфічних для харчової промисловості, та обміну даними з іншими системами, що використовуються, наприклад, для обчислення LCA, екологічного сліду продукту, тощо.
- Гармонізувати різні методології в одну, узгоджену, та адаптувати її для інтеграції до інструментів державної політики різних урядів.
Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».
Джерела: