Робоча група Сторін Орхуської конвенції збирається раз на рік і заслуховує поточні звіти з усіх напрямків роботи по Конвенції. Європейський Екофорум, об’єднання неурядових організацій євразійського регіону, протягом багатьох років є активним учасником Орхуського процесу. І хоча не завжди принципова позиція представників європейських організацій громадянського суспільства відображується відповідним чином у підсумкових офіційних документах, тим не менш, – до думки Екофоруму прислухаються, а проблеми, про які говорять громадські активісти, виносяться на порядок денний.
Цього разу (28 зустріч, Женева, 2-4 липня 2024 року) зустріч почалася з питання про війну в Україні та імплементацію Орхуської конвенції під час війни.
Щодо цього питання в учасників Зустрічі є абсолютна згода: повна підтримка України в протистоянні російській агресії, в її зусиллях впроваджувати принципи Орхуської конвенції навіть за таких надзвичайних обставин. Тим не менш, представники українських неурядових організацій наголошують на наявних проблемах, які треба вирішувати навіть під час війни.
Ольга Мелень-Забрамна (МБО «Екологія – Право – Людина») говорить про відступи від процедур ОВД та СЕО та закріплених у них положень про участь громадськості. Оскільки це було зроблено урядом без належного інформування та консультацій, ці відступи викликають занепокоєння й недовіру громадськості.
Гострим питанням залишається також участь громадськості в програмах відновлення України, зокрема, щодо врахування принципів зеленого відновлення, про що неодноразово заявляли учасники двох проєвропейських платформ (УС ПГС та УНП ФГС СхП). На зустрічі на цьому знов наголошувала Тамара Малькова (МБО ІЦ «Зелене досьє»).
Отже, Робоча група Сторін наголошує на необхідності підтримувати громадськість України в її зусиллях просування Конвенції, зокрема, участь громадськості в програмах зеленого відновлення та післявоєнної реконструкції на засадах сталого розвитку.
Кілька років тому білоруські неурядові організації, за підтримки Екофоруму, наполягали на необхідності створення в рамках Орхуської конвенції та її Комітету з дотримання правового механізму захисту захисників довкілля. І такий механізм нарешті запрацював: визначено спеціального представника, який у відповідь на подання організацій вже протягом року досліджує ситуації з переслідуванням екоактивістів, проводить тренінги та консультації. Втім, ситуація з переслідуванням екоактивістів у різних країнах погіршується, – констатують представники Екофоруму. І проводять паралельний захід разом з екоактивістами різних континентів, визначаючи спільні проблеми та механізми можливого реагування на них. Щодо ініціаторів цього руху, то їх захистити не вдалося – організації ліквідовані лукашенківським режимом, активісти змушені були покинути Білорусь.
Тиск на екоактивістів пов’язаний, зокрема, з поширенням нових глобальних тенденцій втручання в довкілля. Таких як, наприклад, видобуток корисних копалин з морських глибин, чи запровадження геотехнологій, які змінюють природне середовище. Міжнародні корпорації та фінансові структури мали б зважати на вимоги Орхуської конвенції стосовно поширення її принципів на міжнародні форуми. Адже країни, які є Сторонами конвенції, відповідно до пункту 7 статті 3 повинні «сприяти застосуванню принципів цієї Конвенції в міжнародних процесах прийняття рішень з питань, які стосуються навколишнього середовища, і в рамках міжнародних організацій в питаннях, що стосуються навколишнього середовища».
Поки що цього не відбувається, але вже очевидно, що ці питання будуть обговорюватись на наступній Зустрічі Сторін Орхуської конвенції, яка відбудеться восени 2025 року. Так само, як і питання торгівлі вуглецем, які наразі викликають запеклі дискусії в Україні через те, що великий бізнес не готовий переводити виробництво на європейські стандарти й тому просить про пом’якшення чи звільнення від застосування СВАМ. Як і питання грінвошінгу – введення в оману споживачів через недобросовісне інформування та маніпуляції.
Тамара Малькова, Інформаційний центр «Зелене досьє».