Нещодавно Європейська Комісія оприлюднила звіт про дослідження стану довкілля та впливу війни на довкілля і клімат в Україні – «Стан довкілля та клімату в Україні. Оцінка впливу війни та її наслідків для відбудови». Звіт підготували фахівці Центру спільних досліджень Європейської Комісії (Joint Research Centre – JRC – це департамент Європейської Комісії, який проводить незалежні науково обґрунтовані дослідження для підтримки політичних рішень).
Звіт базується на аналізі доступних даних та дослідженнях JRC та інших джерел і окреслює загальну картину стану довкілля та клімату України: якості повітря, викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, викидів парникових газів, стану лісів, ґрунтів та морського середовища Чорного моря, а також заходи з пом’якшення наслідків та кліматичної адаптації.
Звіт базується здебільшого на даних 2010-2022 років, включаючи пандемію COVID-19 та початок 2022 року до повномасштабного вторгнення росії в Україну, та на аналізі впливу повномасштабної війни з використанням доступних наразі даних. Підсумки щодо стану довкілля та клімату в Україні зроблено з особливим акцентом на вплив військових дій та наслідків для відбудови країни після війни.
Ключові висновки звіту включають наступні:
- Конфлікт між Росією та Україною загострив існуючі проблеми, пов’язані з моніторингом навколишнього середовища та забезпеченням дотримання екологічних норм.
- Руйнування промислових та енергетичних об’єктів призвело до зменшення антропогенних викидів, проте триваюча війна призвела до нових викидів внаслідок військових операцій та забруднення ґрунтів і осадових порід токсичними хімічними речовинами, – це створює значні ризики як для здоров’я людини, так і для навколишнього середовища.
Для кількісної оцінки наслідків війни та ефективності зусиль щодо запобігання подальшій деградації навколишнього середовища та негативного впливу на здоров’я населення необхідні широкі дослідження та довгостроковий моніторинг. - Здоров’я ґрунтів має першочергове значення в країні, де сільське господарство є одним з основних видів економічної діяльності (11% ВВП, 60% експорту на суму 23,3 млрд євро у 2023 році); отже необхідні цілеспрямовані зусилля для покращення якості ґрунтів.
- У контексті виконання Угоди про Асоціацію та вступу в ЄС одним із пріоритетів для України має бути контроль забруднення в Чорному морі, зокрема засобами захисту рослин та пластиком. Проте прямий моніторинг морського середовища неможливий через обмежену доступність моря під час війни.
- План України для реалізації Ukraine Facility є унікальною можливістю для країни вирішити свої екологічні та кліматичні проблеми, одночасно сприяючи інноваціям та зростанню.
Звіт констатує, що за останнє десятиліття пандемія COVID-19 та війна вплинули на зменшення викидів забруднюючих речовин в повітря. Водночас протягом останнього десятиліття зміна клімату та війна значно збільшують ризик великих лісових пожеж, які становлять 45-65% загальних втрат лісового покриву щороку і збільшують рівень забруднення повітря в країні.
Серед найбільших промислових джерел викидів – сільське господарство. Особливо в регіонах з великою концентрацією сільськогосподарського виробництва, таких як Вінницька, Черкаська, Полтавська та Чернігівська області.
Наразі Україна має частку в 0,34% світових викидів парникових газів (зі скороченням на 62,5% порівняно з 1990 роком), а внесок сільського господарства у національні викиди парникових газів становить 14%, причому метан та N2O надходять переважно з сільського господарства (по N2O – це 87,9% від національних викидів у 2021 році). Наразі через війну скорочення викидів парникових газів оцінюється приблизно у 26% порівняно з 2021 роком.
Ґрунти в Україні дуже схильні до деградації через нераціональне використання поживних речовин, підкислення, ерозію, ущільнення, засолення та забруднення.
Ерозія ґрунту є найважливішою формою деградації ґрунту в Україні, яка, за оцінками, охоплює 40% території країни. Ерозія поверхневих вод поширена на 17% орних земель, яружна ерозія – на 3%, вітрова ерозія – на 11% орних земель. До існуючих географічних та кліматичних впливів на ерозію проблем додають «погані методи ведення сільського господарства», – традиційний обробіток ґрунту та відсутність сівозміни, вирощування сільськогосподарських культур на крутих схилах, надмірна вирубка лісів, чагарників та кущів, а також надмірний випас худоби.
Промислова та сільськогосподарська діяльність призвела до забруднення 9-11% орних земель металами, пестицидами та іншими забруднювачами.
Іншим аспектом впливу на ґрунтові ресурси є руйнування інфраструктури, зрошувальних систем та втрата верхнього шару ґрунту через наслідки бойових дій, а використання вибухових речовин та боєприпасів призводить до викидів токсичних елементів, таких як свинець, ртуть та миш’як, у ґрунт. Крім того, війна порушила логістичні ланцюги у сільськогосподарському виробництві, що призвело до відсутності продовольчої безпеки та економічних втрат для фермерів і сільських громад.
Чорне море зазнає численних антропогенних тисків.
У зразках морської води та осаду було виявлено безліч забруднювачів, включаючи важкі метали, хлорорганічні пестициди, поліхлоровані біфеніли та поліциклічні ароматичні вуглеводні. Західна частина Чорного моря демонструє вищі рівні забруднення порівняно з відкритим морем та його східною частиною. Засоби захисту рослин є найпоширенішим виявленим забруднювачем: знайдено 51 пестицид, найвищу концентрацію мають діючі речовини пестицидів атразин та гексахлорциклогексан. Концентрація мікропластику в Чорному морі приблизно вдвічі вища порівняно з північно-східною Атлантикою та Середземним морем.
Війна значно посилила тиск на морське середовище та водну інфраструктуру: розливи нафти, викиди хімічних речовин включно з боєприпасами у водне, зокрема, морське середовище, збільшення шумового забруднення моря від військово-морських суден, гідролокаторів, вибухів та іншої військової діяльності, зміни в циркуляції та хімічному складі води, зокрема через руйнування Каховської греблі, руйнування середовищ існування, рифів, заростей морських трав та прибережних екосистем, руйнування внутрішніх водних шляхів та морської інфраструктури, включаючи порти, пристані та берегові укріплення. Але моніторинг довкілля Чорного моря в Україні неможливий під час війни через важкодоступність узбережжя та неможливість проведення морських досліджень.
Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».
Джерело: https://esdac.jrc.ec.europa.eu/public_path//shared_folder/doc_pub/JRC141480.pdf
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «AgriFuture UA: Просування сталого сільського господарства та інтеграції до ЄС через ОГС» впроваджується МБО ІЦ «Зелене досьє» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо у ЄС разом».
Матеріали представляють позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
