Згідно з дослідженнями, п’ятірка найбільших у світі компаній тваринницької галузі, включаючи JBS, Tyson, Cargill, Dairy Farmers of America і Fonterra, створює більше викидів парникових газів, ніж нафтові гіганти, такі як Shell, BP або ExxonMobil.
За прогнозами, до 2029 року споживання м’яса зросте на 40 млн тонн, до 366 млн тонн на рік, і це матиме руйнівні наслідки для довкілля. За даними Meat Atlas, виробництво продуктів харчування відповідає за 21-37% викидів парникових газів, і більше половини виробляють саме тваринницькі ферми. У липні природоохоронна організація Джейн Гудолл та 60 провідних вчених звернулись до Європейської Комісії з проханням про припинення фінансування реклами м’яса та молочних продуктів.
Отже, світ крокує до сільського господарства без тваринництва, до дієти без таких необхідних тваринних білків? Не зовсім.
Наразі проблемою є несталі методи сучасного інтенсивного тваринництва, де тварини утримуються в будівлях у нездорових тісних умовах, без випасу, годуються дешевими кормами, що вирощуються десь далеко, транспортуються на великі відстані, з великими кількостями антибіотиків, щоб уникнути розповсюдження інфекцій, на тлі тісняви та накопичення великих обсягів гною.
Крім значних викидів парникових газів, що утворюються через кишкову ферментацію худоби, накопичення гною та великі витрати пального для транспортування кормів, є й інші проблеми. Вирощування кормів потребує значних площ, призводить до знеліснення і розорювання природних територій та ще більших викидів парникових газів через розорювання і втрату природних територій та біорізноманіття.
Використання великої кількості антибіотиків для вирощування тварин та подальше споживання цих продуктів людиною призводить до виникнення антибіотікорезистентних штамів бактерій, що загрожує здоров’ю людей у майбутньому. Накопичення гною у великих кількостях на відносно невеликих площах призводить до забруднення поверхневих та ґрунтових вод, потребує безпечного транспортування та утилізації. Використання такого гною в якості добрива або для біогазових установок проблематичне через погану якість кормів та використання антибіотиків. Ще один аспект – етичний – утримання тварин у такій спосіб просто жорстоке.
Але є інші, стійкіші методи вирощування тварин, коли ці проблеми мінімізуються, а екосистеми отримують користь.
Наприклад, органічне виробництво, за правилами якого худоба утримується на умовах вільного випасу: тварини мають кращі умови, ведуть більш природне життя, харчуються природними кормами, як у дикий природі. При такому утримані немає потреби у транспортуванні великих обсягів корму, не існує проблеми переробки та утилізації гною, – він сприяє стійкості агроекосистеми через її збагачення й накопичення вуглецю в ґрунті, допомагає удобрювати ґрунт без використання мінеральних добрив.
Але якщо сертифікуватися за органічними стандартами доволі складно й довго, то вирощувати тварин на вільному випасі, як у стародавні часи, можна й без складних бюрократичних процесів. Багато хто вже замислюється над поверненням до традиційних методів вирощування тварин, це також набуває популярності в Україні, особливо у невеличких господарствах, де виробляють крафтові продукти тваринництва (наприклад, сири чи ковбаси).
Такими методами зацікавилися й почали їх практикувати фермери Великобританії та Ірландії: заощаджують на операційних витратах, простіші для фермера, тварини здоровіші, продукт краще продається. Навіть компанія “МакДональдс” у Великобританії оголосила про початок проєкту з вирощування яловичини на вільному випасі згідно з принципами регенеративного сільського господарства, щоб згодом перевести всіх своїх постачальників яловичини у Великобританії на більш стійкі методи.
Поєднання тваринництва та рослинництва теж може бути дуже вигідним для обох виробництв.
Як, наприклад, зробив Йохен Гартман, німецький фермер, який вирощує зернові на своїх 200 га. Кілька років тому він в якості експерименту на одному з полів висадив алеї тополь зі смугами дикоросів уздовж алей, розшматувавши поле на квадрати, – це займає десь 10 відсотків від площі поля. Тополі ростуть швидко, поглинають вуглець з атмосфери (за що можливо отримувати компенсацію) та надають притулок біорізноманіттю.
Між тополями Йохен продовжує вирощувати зернові, а лісосмуги використовує для випасу 500 курчат, які годуються там своєю природною їжею та удобрюють землю послідом. Такі курчата вільного випасу здоровіші й добре продаються, а їх вирощування не є дорогим через економію на транспортуванні кормів, на ветеринарному обслуговуванні, на утилізації посліду та самих кормах.
Для Йохена експеримент виявився дуже успішним. За 3 роки він насадив алеї тополь на всіх своїх полях. Це дещо зменшує площі під зерновими, але дерева слугують вітровим бар’єром, знижуючи вітрову ерозію, та добре утримують воду в ґрунті, захищаючи посіви від посухи. Отже, біорізноманіття на полях підвищилося, потреба у використанні пестицидів зменшилася, як і потреба в добривах через покращення якості ґрунтів та більш ефективне утримання там поживних речовин.
Звісно, що виростити цими методами такі ж кількості тварин, як при сучасному інтенсивному тваринництві, неможливо, і коштувати споживачу таке м’ясо буде дорожче.
Проте, наприклад, опитування, оприлюднене в Meat Atlas у 2021, показує, що 70% німців готові платити за м’ясо більше за умови докорінних змін у виробництві. Для тих, хто не готовий або неспроможний платити більше за стійкі продукти тваринництва, є більш доступні альтернативи. Чимало виробників інвестують у виробництво рослинних замінювачів м’яса, молока, яєць, шкіри та у виробництво клітинного м’яса. Ці продукти вже є на полицях магазинів.
Перші продукти з клітинного м’яса сертифіковані для продажу (наприклад, у Сінгапурі), питання виходу на інші комерційні ринки вже вирішується, у найближчі 3-5 років таке м’ясо буде присутнє у всіх розвинутих країнах. Ціна на ці продукти з моменту винаходження технології вже впала в кілька тисяч разів, і дослідження щодо подальшого зниження ціни тривають.
З’явилися розробки такого альтернативного м’яса навіть для кормів домашніх тварин. Після випуску компанією Wild Earth веганського корму з білка гороху, батату, шпинату та суперпродуктів для собак із коджі (білок грибів) у компанії заявили про випуск нових продуктів для домашніх улюбленців на основі клітинного м’яса яловичини, курки та морепродуктів вже наступного року.
Тобто, перехід на сталі системи виробництва продукції тваринництва можливий.
Тваринництво має майбутнє, і споживачі не втратять повністю як продукти тваринного походження, так і «типовий пейзаж сільської місцевості, де пасуться щасливі корівки». Проте, системи виробництва продуктів тваринного походження будуть значно трансформовані, а виробництво скорочено. А потреба людей у продуктах харчування тваринництва буде реалізована за рахунок білків рослинного походження (рослинних альтернатив продуктам тваринництва) та клітинного м’яса, у виробництво якого вже вкладаються величезні кошти.
Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».
Джерела:
