Європейське екологічне бюро – про потенціал вуглецевого сільського господарства в ЄС

Європейське екологічне бюро – про потенціал вуглецевого сільського господарства в ЄС

У стратегії «Від ферми до виделки» Європейська Комісія представила вуглецеве сільське господарство як «нову зелену бізнес-модель», яка спонукатиме фермерів зменшувати викиди та збільшувати поглинання вуглецю. Але як це виглядатиме у реальності – цікаве питання.

Вуглецеве землеробство має справжній трансформаційний потенціал, і не тільки для агровиробничого сектору. Втім, – тільки якщо все робити правильно.

Що таке «правильно» намагаються пояснити автори дослідження «Вуглецеве господарство для клімату, природи та фермерів», оприлюдненого Європейським екологічним бюро.

По-перше, необхідно з’ясувати , що таке вуглецеве землеробство. Адже навіть в Єврокомісії різні відділи розуміють це по-різному. Для відділу сільського господарства це здебільшого про поглинання вуглецю в ґрунті, тоді як кліматичний відділ розширює тему також на зменшення викидів у тваринництві.

Неурядові організації та підприємства вуглецеве сільське господарство часто сприймають як можливість сертифікації та торгівлі вуглецевими кредитами. Отже, на це питання доповідь чітко дає відповідь,  що вуглецеве сільське господарство є практикою землеустрою, яка здатна зменшити викиди з ґрунтів і збільшити поглинання вуглецю в ґрунтах і рослинності.

Це визначення зосереджує увагу на критично важливій ділянці боротьби з кліматичною кризою та втратами біорізноманіття – на ґрунті. Зміна клімату та крах біорізноманіття — це тісно пов’язані кризи, і ґрунти відіграють значну роль в обох через те, що це живі екосистеми відповідальні за надання багатьох важливих екосистемних послуг.

Необхідно припинити обробляти ґрунти як мінеральну суміш для вирощування, яку можна заповнити пестицидами та добривами, щоб отримати вищий урожай.

Науково досліджено, що життя ґрунту відіграє вирішальну роль у кругообігу поживних речовин (включаючи вуглець), підтримці росту та здоров’я рослин, а також у підвищенні здатності ґрунту поглинати й утримувати воду. Але для процвітання життя ґрунт потребує органічної речовини (що складається з вуглецю та інших поживних речовин). Інтенсивне землеробство призвело до значного зниження вмісту органічної речовини в ґрунтах.

Масштабні зміни у землекористуванні для сільського господарства та урбанізації з 1850 року, інтенсифікація використання сільськогосподарських земель за останні 70 років, за оцінками, спричинили майже 25% глобальних антропогенних викидів парникових газів. Як відомо, це є найважливішими причинами руйнування біорізноманіття, а також призвело до  поширення деградації ґрунтів в ЄС.

Фермери знаходяться в центрі проблеми: вони управляють 40% території ЄС, яка наразі викидає близько 330 млн т CO2 (що приблизно на 4,5 більше, ніж усі валові викиди Іспанії та Естонії разом). Новий фокус ЄС  на вуглець у ґрунті, завдяки ініціативі «вуглецевого землеробства», дає можливості для впровадження нової позитивної програми для ґрунтів з перевагами для клімату, біорізноманіття, прибутковості ферм та стійкості, за умови ведення правильної політики та створення відповідної нормативної бази

Європейське екологічне бюро визначає вуглецеве господарство як практику землеустрою, яка зменшує викиди парникових газів і збільшує секвестрування та зберігання вуглецю в ґрунтах і рослинності, яка впроваджує цілісний підхід до здоров’я ґрунтів і  екосистем в цілому, що базується на природо-орієнтованих рішеннях.

Якщо розглядати проблему лише з точки зору поглинання вуглецю, ми ризикуємо просувати помилкові рішення, такі як заліснення монокультурними плантаціями, що може мати катастрофічний вплив на біорізноманіття, адаптацію до клімату та сільські громади.

Природо-орієнтовані рішення у сільському господарстві включають, наприклад, зворотне зволоження та відновлення осушених органічних ґрунтів (торфовищ), стійке управління пасовищами, реінтеграцію дерев у сільськогосподарські ландшафти і впровадження агроекологічних або регенеративних методів землеробства на орних землях. Застосування цих рішень може перетворити сільськогосподарські землі на великий поглинач вуглецю до 2050 року, а також відновити біорізноманіття та допомогти фермерам адаптуватися до зміни клімату.

Проте, вуглецеве землеробство наразі впроваджується в контексті неоднозначної політики ЄС. Відсутність загальної нормативно-правової бази щодо ґрунтів означає, що ЄС не має рівних умов для захисту ґрунтів, а також чітких та обов’язкових цілей для покращення ситуації. У цьому вакуумі окремі акти політики зосереджуються на добровільних стимулах з обмеженим впливом.

У звіті наведено 5 ключових рекомендацій для політиків ЄС (і до певної міри національних):
  • Переконайтеся, що вуглецеве сільське господарство забезпечує природні рішення, покращуючи клімат, біорізноманіття та життя сільських громад.
  • Встановіть юридично обов’язкові цілі щодо скорочення викидів парникових газів у сільському господарстві, відновлення ключових поглиначів вуглецю (таких як торфовища та напівприродні луки) та оздоровлення ґрунтів.
  • Окресліть обов’язкові базові лінії та запобіжні заходи для запобігання подальшій деградації ґрунтів та намагайтесь запровадити надійні системи збору й моніторингу даних.
  • Розробіть узгоджену політичну комбінацію ефективних стимулів, стратегічно мобілізуючи приватне та державне фінансування, включаючи нову Спільну сільськогосподарську політику.
  • Інвестуйте в фактори, що сприяють зміні поведінки: знання, культура та інфраструктура.

Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».

За матеріалами Європейського екологічного бюро.

Вас може зацікавити

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком