Біоекономіка – це модель економічного та промислового розвитку, заснована на сталому використанні біологічних ресурсів та біотехнологій, на відміну від звичної економічної моделі, заснованої на використанні викопного палива (нафти та природного газу).
В такій моделі вирощена рослинна сировина є основою для виробництва не тільки їжі, але й великої кількості промислових товарів, від текстилю та будівельних матеріалів до полімерів та паливо-мастильних матеріалів.
З іншого боку, біоекономіка є окремим сектором економіки, що вирощує та переробляє рослинну сировину. Здебільшого наразі йдеться про виробництво їжі та продуктів з деревини і енергії з біомаси, та пов’язаних з ними ланцюгів постачання, переробки та утилізації відходів.
В ЄС біоекономіку визначають як будь-яку економічну діяльність, що забезпечує стійкі моделі виробництва та споживання на основі біологічних ресурсів і сьогодні біоекономіка в ЄС забезпечує понад 17 млн робочих місць (близько 8% зайнятості в ЄС), у 2023 році її вартість оцінювалася у €2,7 трлн.
Наприкінці 2025 року ЄС ухвалив оновлену стратегію біоекономіки (A Strategic Framework for a Competitive and Sustainable EU Bioeconomy), яка посилює роль біоекономіки у досягненні кліматичної нейтральності й посилення конкурентоспроможності Європи.
Основні цілі стратегії включають перехід від викопних ресурсів до біологічних та відновлюваних, створення циркулярної, вуглецево-нейтральної економіки, зміцнення конкурентоспроможності та стійких ланцюгів постачання в ЄС одночасно зі зменшенням залежності від імпорту, а також розвиток біоіндустрій та біоенергетики, ринків біоматеріалів, біохімікатів, біопластиків та інших продуктів з морських і наземних біоресурсів.
Нова стратегія направлена на подальший розвиток сектору біоекономіки та промислового масштабування інноваційних рішень, і фокусується на декарбонізації та циркулярністі, індустріальному впровадженні існуючих та інноваційних біотехнологій та на стійкому управлінні біоресурсами (поєднання продуктивності з охороною біорізноманіття та збереженням природних екосистем).
Конкретні заходи та інструменти, окреслені в стратегії, включають цільове фінансування інновацій, масштабування, фінансування пілотних проєктів, підтримку ланцюгів постачання та зниження залежності від імпорту критичних матеріалів, узгодження стандартів сталості, сертифікації біопродуктів і стимулів для ринків.
У центрі уваги стратегії – сільське та лісове господарство для отримання біомаси зі стійких відновлювальних джерел, стійка аквакультура для розширення бази стійких відновлюваних джерел біомаси, розвиток біопереробки та ринку біоматеріалів (сировини для отримання біопластику, біохімікатів, біоматеріалів, біоенергетики), використання біоорієнтованих добрив та засобів захисту рослин.
Додатково стратегія наполягає на впровадженні конкретних інструментів для масштабування інновацій та усунення бар’єрів доступу до ринків і інвестицій та пропонує план дій до 2028 року з впровадження стратегії. Стратегія передбачає напрацювання узгоджених дій на рівні ЄС, держав-членів та регіонів і звітування щодо реалізації стратегії до 2028 року.
Основні відмінності від попередніх політик біоекономіки:
- Перехід від досліджень до промислового масштабування.
- Посилення орієнтації на конкурентоспроможність і стратегічну автономію.
- Впровадження конкретних ринкових і фінансових інструментів для масштабування.
- Чіткіші вимоги до сталості та моніторингу використання біоресурсів та біоматеріалів.
- Розширення охоплення – додаються використання морських біоесурсів, біопереробка та ринок біоматеріалів.
Нова стратегія визначає біоекономіку як діяльність, що забезпечує сталі рішення на основі біологічних ресурсів для створення доданої вартості. Це включає продукти, послуги, науку та технології, охоплюючи багато галузей, – від сільського та лісового господарства, рибальства та аквакультури до ланцюгів вартості, що базуються на переробці біомаси, біовиробництві та біотехнологіях (у харчовій промисловості, охороні здоров’я, енергетиці, промисловості, екосистемних та інших послугах). Біологічні ресурси включають генетичні ресурси і первинну та вторинну біомасу (це, наприклад, побічні рослинні продукти та рослинні відходи, або біогенний вуглець, вироблений за допомогою інноваційних технологій).
Нова стратегія розглядає розвиток біоекономіки як стратегічну можливість XXI століття для досягнення декарбонізації та стратегічної автономії ЄС, при зменшенні залежності від імпорту продуктів на основі викопних ресурсів і збільшенні можливостей досягнення кліматичних та екологічних цілей.
Оновлена стратегія стала результатом консультацій з широким колом стейкхолдерів; вона базується на попередніх версіях (2012, 2018 і 2022 років) і відповідає Висновкам Ради ЄС 2023 і 2024 років та стратегічному порядку денному на 2024–2029 роки. Вона також враховує резолюцію Європейського Парламенту щодо майбутнього біотехнологій та біовиробництва в ЄС від липня 2025 року.
Оновлена стратегія включає візію європейської біоекономіки до 2040 року, в якій сталі біоорієнтовані матеріали та продукти (будівельні матеріали, біохімікати, текстиль, добрива, засоби захисту рослин і пластики) широко застосовуються в ЄС, забезпечуючи альтернативи викопним ресурсам і створюючи нові стабільні джерела доходів у сільських, прибережних та промислових регіонах Європи, а інновації у біотехнологіях та біовиробництві роблять біопродукти економічно конкурентними та масштабованими. У цьому баченні розвинута біоекономіка дозволяє Європі мобілізувати власні сильні сторони — продуктивні сільськогосподарські землі, стійко керовані ліси та здорові океани — для забезпечення добробуту, економічної та продовольчої безпеки й стійкості.
Сільське господарство і лісове господарство, у поєднанні з розумнішим використанням морських ресурсів, забезпечують більшість потреб Європи у біомасі за рахунок сталої внутрішньої продукції. Стратегічне використання побічних продуктів і залишків робить використання ресурсів ефективнішим та зміцнює позиції ЄС на світових ринках.
Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє»