Індустрія моди наразі побудована на лінійних та нестійких моделях виробництва та споживання, це має змінитися для зменшення негативного впливу на довкілля.
Світова індустрія моди наразі оцінюється в трохи більше ніж 1,5 трильйона доларів. І вона є настільки ж руйнівною для довкілля, наскільки й прибутковою. Індустрія швидкої моди керується прибутком і дуже рідко використовує екологічні матеріали у своїй продукції. Натомість компанії створюють одяг, використовуючи невідновлювані ресурси, які, за самим визначенням, не можуть бути стійкими.
У середньому в 2014 році люди купували на 60% більше одягу, ніж у 2000 році, і цей тренд продовжує зростання.
Тобто, сьогодні ми купуємо вдвічі більше одягу, ніж раніше, і викидаємо кожну річ після того, як носили її удвічі менше. Наприклад, у Європі компанії з продажу одягу пройшли шлях від пропозиції у середньому двох колекцій на рік у 2000 році до п’яти у 2011 році. Деякі бренди пропонують навіть більше – так Zara випускає 24 колекції на рік, а H&M пропонує від 12 до 16.
Швидка зміна модних трендів призводить до скорочення часу використання одягу та великої кількості відходів, а збільшення обсягів виробництва призводить до збільшення викидів забруднювачів у довкілля та викидів парникових газів.
Більшість споживачів не розуміє, наскільки руйнівною для довкілля є, наприклад, пара нових джинсів або футболка; купуючи нову футболку споживачі рідко замислюються про те, скільки ресурсів витрачено на виробництво і як цей одяг буде (чи не буде) утилізуватися.
Наразі щорічно більше 85% від вироблено обсягу одягу потрапляє на звалища та сміттєспалювальні заводи.
Лише 1% одягу переробляється на нові предмети одягу і 20% викинутого текстилю збирається на переробку. Через це щороку у світі продукується 92 мільйони тонн текстильних відходів (найбільше у Китаї – 20 млн тонн та США -17 млн тонн). Одяг і текстиль наразі становлять щонайменше 7% від загальної кількості відходів на світових звалищах.
Проблема відходів індустрії моди не обмежується вживаним одягом на смітнику. Є ще супутні відходи виробництва текстильних матеріалів та сировини для них, обрізки та залишки, пошкоджені, браковані або неактуальні тканини або тканини, що надто довго пролежали незатребуваними, та й ще весь непроданий до релізу нової колекції новий одяг! До того ж, через те, що багато тканин виробляється з синтетичних матеріалів, текстильне виробництво генерує близько 42 мільйони тонн пластикових відходів на рік.
Текстильна промисловість є другою за величиною галуззю промисловості за обсягом використання пластику, після виробництва упаковки.
Крім того, багато текстильних матеріалів спричиняють забруднення довкілля і в процесі використання. 60% усіх матеріалів для одягу повністю або частково виробляються з синтетичних матеріалів, які виготовляються з викопного палива (наприклад нейлон, акрил, поліестер).
Щоразу під час прання синтетичного одягу у воду виділяються маленькі пластикові мікроволокна, які не затримуються системами очищення стічних вод; таким чином через системи каналізації та річки щороку потрапляє в океан до 500 000 тонн мікроволокна.
У звіті Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) за 2017 рік зазначено, що 35% усіх мікропластиків — дуже маленьких шматочків пластику, які ніколи не розкладаються — в океані походять від прання синтетичних тканин, таких як поліестер. Це на додачу до того, що виробництво поліестеру виділяє в два-три рази більше викидів вуглецю, ніж бавовна, а поліестер не розкладається в океані. Загалом мікропластик становить до 31% забруднення океану пластиком.
Індустрія моди також є другим за величиною споживачем води в усьому світі.
Щоб виготовити одну бавовняну сорочку, потрібно більше 2500 літрів води, а для виготовлення пари джинсів потрібно близько 7500 літрів води – цієї кількості вистачило б людині на вісім чашок води на день протягом 10 років. Це тому, що і джинси, і сорочка виготовлені з рослини, яка потребує дуже багато води під час вирощування.
Саме виробництво волокон теж потребує багато води: 20% від світового щорічного обсягу стічних вод припадає на виробництво текстилю та фарбуванням тканин, щороку використовується 93 мільярди кубічних метрів води.
Фарбування текстилю є другим найбільшим забруднювачем води у світі, поступається лише нафтовий галузі.
Виробництво одягу також відповідає за 10% викидів вуглецю людством. Це більше викидів, ніж усі міжнародні рейси та морські перевезення разом узяті. Якщо перерахувати на одну людину виходить, що кожна людина в світі використовує та викидає 11,4 кілограма одягу щороку – еквівалент 442 кг викидів CO2. Викиди парникових газів від індустрії моди можна зменшити на 60% за рахунок переходу на відновлювані чисті джерела енергії; ще третині викидів можна запобігти, якщо перейти на моделі циркулярної економіки у виробництві текстилю. Проте, без свідомого вибору споживачів та зміни споживацьких звичок перехід до стійких моделей виробництва та споживання у виробництві одягу неможливий.
Дані досліджень показують, що багато споживачів стурбовані впливом синтетичних волокон на навколишнє середовище та здоров’я, навіть готові платити більше за одяг, виготовлений із екологічно чистої сировини, наприклад, органічної бавовни.
Дійсно, органічне землеробство використовує менше води та енергії, ніж звичайне, і не потребує синтетичних пестицидів чи добрив, які можуть ще більше забруднювати водну систему. Більше того, органічні волокна не містять пластику, а це означає, що коли їх більше не можна використовувати, вони біологічно розкладаються, тож мають набагато менший негативний вплив на довкілля. Але це не єдиний шлях до стійких моделей виробництва та споживання одягу.
Дуже дієвим є використання вживаного одягу – купуючи, продаючи або даруючи вживаний одяг, ви продовжуєте його життя, зменшуючи кількість відходів та економлячи ресурси на виробництво нового. Більш екологічним буде також одяг з переробленого текстилю – зараз багато брендів виготовляють новий одяг із переробленого текстилю, обрізків чи залишків тканин та матеріалів або синтетичних тканин з відходів (таких як пластикові пляшки чи нейлонові рибальські сітки).
Деякі бренди також намагаються впроваджувати інноваційні методи виробництва для зменшення відходів і забруднення на кожному етапі процесу виробництва текстилю. Так, наприклад, бренди сталої моди Colorful Standard і Coalatree Organics використовують безводні методи фарбування, а Tentree – вуглецево нейтральні тканини.
Тож наразі у споживачів є варіанти зробити більш відповідальний вибір.
Відвернутись від модних брендів, які найбільше забруднюють навколишнє середовище, і скористатися органічним, переробленим одягом або купувати вживаний одяг, – щоб сприяти переходу до циркулярної моделі виробництва текстилю та одягу, що може допомогти зберегти планету.
Для довкілля кожна вироблена футболка має велике значення. Тож і для споживачів має бути важливим не тільки колір та фасон, але й матеріал, методи виробництва, походження сировини, тривалість терміну експлуатації та безпечна утилізація або переробка текстильних виробів.
Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».
Джерела: