Восьме засідання цільової групи Орхуської конвенції з доступу до інформації (Женева, 9 – 10 листопада).
Центральна тема засідання – доступ громадськості до інформації, що стосується екологічності продукції.
Сьогодні є чимало можливостей повідомити громадян про склад продукту, його походження та вплив на довкілля. Це і спеціальні маркування, і паспорти продукту, і різноманітні заяви про дотримання екологічних стандартів. От тільки – чи відповідають дійсності усі ці заяви та маркування, чи довіряють їм споживачі?
Дослідження Єврокомісії свідчать, що понад 50 відсотків екологічних позначок в ЄС виявились такими, що вводять в оману споживача.
Держави Євросоюзу останнім часом прагнуть застосувати більш жорсткі правила щодо так званих «зелених» заяв (green claims), намагаючись зупинити поширення грін-вошінгу (фальшивого позиціонування товарів на ринку як «зелених»). Наразі країни ЄС готуються до застосування нових правил, які регулюватимуть ситуацію.
Наприклад, Директива про зелені заяви (Green Claims Directive) створює механізм захисту споживачів від необґрунтованих «еко»-заяв продавців та виробників, – встановлюються вимоги для обґрунтування таких заяв та поширення інформації про них. Причому, під дію директиви потраплять і ті еко-маркування, які вже є знаними й мають добру репутацію; їм теж доведеться доводити свою відповідність стандартам, визнаним в ЄС. Поза цими вимогами залишиться маркована еко-знаком ЄС продукція (EU Ecolabel) та органічна продукція.
Орхуська конвенція у частині, присвяченій доступу до інформації, обґрунтовує і деталізує права громадян на доступ до екологічної інформації. Так, будь-які позначки чи заяви мають бути обґрунтованими і не вводити споживача в оману. Інформація про відповідність екологічним вимогам має акуратно збиратися, перевірятися незалежними службами, забезпечуючи довіру споживачів та повагу виробників. Цифрові паспорти продукту мають надавати адекватну інформацію, зрозумілу й доступну для споживача. Шляхи походження продукції мають ретельно відстежуватися незалежними організаціями.
Втім, на практиці забезпечити споживачів такою інформацією дуже складно. Учасники засідання цільової групи діляться досвідом: розповідають про можливості, які надають сучасні технології, про успішні приклади, а також про нелегкі шляхи «добування» правдивої інформації, можливості її перевірки, відслідковування та донесення до споживачів, про судові справи проти поширювачів недобросовісної інформації.
Дискусії щодо впровадження нових правил, включно з оспорюванням базової методики визначення екологічності продукту точаться здебільшого у країнах ЄС. Втім, ця проблема неодмінно торкнеться і країн Східного партнерства і Центральної Азії, які співпрацюють з ЄС.
Поки що такі засоби захисту споживачів, як запровадження, наприклад, цифрових паспортів продукту, не є пріоритетними для цих країн. Більше того, тут досі тривають процеси розвитку власних еко-маркувань і пов’язаних з ними правил щодо зелених (сталих) державних закупівель, які не беруть до уваги зміни в політиці ЄС.
Країни-кандидати у члени ЄС можуть особливо постраждати від такої ситуації: вони мають вже розпочати процес гармонізації свого законодавства до правил ЄС. Це означає, що ми повинні брати до роботи не лише чинні регуляторні акти ЄС, а й майбутні, які тільки розробляються відповідно до політики ЄС, базуватися на сучасних європейських підходах, а не на застарілих форматах.
Гармонізація різноманітних екологічних маркувань, обмін досвідом щодо сучасних методів і кращих практик забезпечення доступу громадськості до інформації про екологічну складову продукції, підвищення обізнаності та навчальні заходи для держслужбовців, – Орхуське співтовариство здатне сприяти виконанню цих непростих завдань.
Тамара Малькова, Інформаційний центр «Зелене досьє».