Нідерланди закривають своє найбільше газове родовище і шукають кліматично нейтральні методи опалення

Нідерланди закривають своє найбільше газове родовище і шукають кліматично нейтральні методи опалення
Нідерланди видобувають природний газ, що забезпечував країну дешевим теплом протягом поколінь. Проте, нині найбільше газове родовище країни повільно закривається, а уряд шукає екологічно чисті альтернативи опаленню газом.

Наприклад, на кількох вулицях села Лопперсум у провінції Гронінген запровадили експеримент з низьковуглецевого електричного обігріву підлоги, – місцева житлова компанія повністю перебудувала кілька будинків, щоб відмовитися від використання газу. І це в селі, розташованому на вершині найбільшого родовища природного газу в Європі, де з 1960-х років поширені лише газові котельні та електростанції.

Наразі в рамках виконання Паризької угоди про скорочення викидів парникових газів Нідерланди почали процес переходу до використання низьковуглецевих альтернатив викопного палива та планують закриття видобування газу з найбільшого в Європі родовища газу до 2022 року (там залишиться лише кілька резервних свердловин) – що є першим таким  прецедентом в Європі.

Закриття видобування газу в Гронінгені, окрім того, що має прискорити перехід до кліматичної нейтральності країни (оскільки більше однієї п’ятої світових викидів CO2 надходить від використання природного газу) та сприятиме переходу до використання низьковуглецевих альтернатив викопного палива, було прискорено ще й через те, що багаторічне видобування газу призвело до геологічної нестійкості і у провінції почастішали та посилилися землетруси, що стало загрожувати безпеці місцевих жителів та структурній стабільності будівель. 

Проте, наразі Нідерланди мають одну з найнижчих часток відновлюваних джерел у загальному споживанні енергії в Європі, а опалення будівель майже повністю організовано через індивідуальні газові котли (через багаторічну доступність дешевого виробництва газу в країні). Отже, відмова від використання газу означатиме повну перебудову інфраструктури систем опалення. Тому зараз місцеві громади по всій країні вирішують, чим замінити природний газ.

Лопперсум – лише один з пілотних 50 муніципалітетів де відбувається тестування відмови від природного газу та впровадження альтернативних низьковуглецевих технологій опалення.

На підтримку цих пілотних проєктів уряд надав 400 мільйонів євро. Уряд сподівається, що до 2028 року ці проєкти покажуть країні, як досягти її мети – позбутися викопного палива в кожному будинку до 2050 року. Хоча ще п’ять років тому такий сценарій відмови від газу був лише гіпотетичним.

Нідерланди майже повністю залежать від газу, як джерела теплової енергії. За даними Центрального бюро статистики Нідерландів, 92% домогосподарств використовують газ для опалення (це більше, ніж у Великобританії).

Країна запропонувала низку амбітних заходів щодо теплової енергії відповідно до свого Закону про клімат 2019 року, метою якого є загальне скорочення викидів парникових газів на 49% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року. На даний момент 38% споживаної енергії в Нідерландах витрачається на опалення будівель. У 2018 році уряд постановив, що всі нові будинки не повинні підключатися до газової мережі, починаючи з того ж року.

До 2030 року 1,5 мільйона існуючих будинків повинні змінити джерело тепла. І всі будівлі в Нідерландах повинні використовувати низьковуглецеву альтернативу викопному паливу до 2050 року. Масштаб виклику величезний – для досягнення цих цілей доведеться переобладнувати до 200 000 будинків на рік і кожен із 355 місцевих муніципалітетів Нідерландів має вирішити для себе, який тип тепла використовувати. Усі мають розробити свої плани теплового переходу до кінця цього року. І тут треба обрати найкращу з численних альтернатив.

Так, наприклад, для добре ізольованих будинків, які складно підключити до централізованої теплової мережі, добре підійде індивідуальний тепловий насос.

Найпростішій тепловий насос типу повітря-повітря працює як реверсивний кондиціонер (спліт система), використовуючи холодоагент для нагріву або охолодження повітря у внутрішніх приміщеннях. Проте, в інших типах (повітря – вода або земля -вода) тепло до будинку може подаватися як тепла вода в радіаторах або тепла підлога будинку. Таки системи в чотири рази ефективніше за газовий котел.

Однак, у теплових насосів є мінус – висока ціна на обладнання та монтаж. Залежно від типу, тепловий насос та його установка коштують від 6 000 до 20 000 євро. Для поширення їх використання в країні треба знижувати вартість або субсидувати їх встановлення.

Теоретично і газові котли теж можуть бути низьковуглецевими, якщо вони використовують не викопний газ, а отриманий з чистих джерел (наприклад, в результаті анаеробного бродіння біомаси – гною та сільськогосподарських відходів). Відповідно до Закону про клімат, біогазова промисловість країни має постачати до 2030 року два мільярди кубометрів зеленого газу, і значна його кількість може бути використана для опалення будівель. Проте нинішній його річний видобуток все ще становить 0,14 млрд кубометрів, а будівлі в Нідерландах споживають близько 11 мільярдів кубометрів природного газу.

Водень також є предметом обговорення, як альтернатива викопному паливу. У селі Вальте, що на північному сході провінції Дренте, група інженерів демонструє водневий будиночок, який приїхав сюди на кузові вантажівки і який водень забезпечує як електроенергією, так і теплом. Головною «фішкою» є невеликий електролізер. Завдяки сонячним панелям на даху електролізер розщеплює воду на водень і кисень за допомогою електричного струму. Потім газоподібний водень можна спалювати для отримання тепла в спеціальному котлі.

Це незвичайна схема, оскільки уряд попередив, що водень, ймовірно, стане доступним і широко вживаним лише після 2030 року. Але сільські будинки недостатньо енергоефективні для індивідуальних теплових насосів і занадто віддалені один від одного, щоб було доцільно прокладати теплову мережу. За наявності всієї газової інфраструктури в селі було б ефективніше переробляти її на використання водню.

У 32 км на захід муніципалітет Хугевен вже будує повністю водневий мікрорайон, який буде готовий до 2023 року. Але водень не є срібною кулею для житлових будинків, оскільки він буде потрібний для декарбонізації промислових процесів, таких як виробництво сталі, тому будинки зможуть використовувати його лише тоді, коли немає іншого варіанту.

Нідерланди фактично вже націлилися на перехід до централізованого опалення.

Ця система зарекомендувала себе як енергоефективний варіант, наприклад, у Данії. Аналіз Нідерландського агентства з екологічної оцінки показує, що чверть будинків буде підключено до теплових мереж до 2030 року (порівняно з приблизно 5% зараз).

Тут теж є цікаві низьковуглецеві технології – наразі величезна кількість теплиць в Маасланді, на заході країни біля берегів річки Ротте, вже опалюється без вуглецю. У південному кутку комплексу розташована геотермальна свердловина, яка відкачує гарячу воду 90°С з-під землі з глибини 3 км, цього тепла вистачає для всіх теплиць на відстані 7 км. Процес простий, схожий на побутовий тепловий насос. Геотермальна промисловість вважає, що ця технологія має величезний потенціал для будинків по всій країні – одна подібна свердловина могла б обігріти від 3000 до 4000 будинків.

У 2018 році геотермальна промисловість розробила генеральний план, згідно з яким до 2030 року вона може задовольнити 7% потреб у теплі для житлових будинків, а до 2050 року – 35%. Але це за наявності необхідних інвестицій і планування, яке має відбуватися на місцевому рівні.

Інший цікавий приклад – Амстердам, оточений агломерацією центрів обробки даних. Сотні кімнат із серверами, що блимають, поєднують потужність обробки, щоб зробити його однією з найбільших інтернет-бірж у світі. Вони також виробляють значну кількість тепла, яке можна утилізувати, однак наразі немає інфраструктури, яка би об’єднала їх із сусідніми будинками.  Муніципалітет Амстердама вважає, що центри обробки даних можуть генерувати до 2,2 мільйонів кіловат-годин – приблизно 30% потреби міста в теплі.

Більш традиційний підхід – спалювання біомаси – є ще одним джерелом для реалізації низьковуглецевого централізованого опалення. Однак дебати серед політиків щодо сталості спалювання лісової біомаси для отримання енергії призвели до заморожування нових субсидій для цієї технології.

Попросити мешканців змінити джерело тепла – це проблема не тільки технологічна, а й  соціальна, особливо коли треба домовитись цілим громадам.

Тут необхідно врахувати доступність технології для мешканців, наявність локальних ресурсів для допомоги соціально вразливим верствам населення у встановленні нових типів обладнання, наявність кваліфікованої робочої сили та потужності наявної інфраструктури тощо. Нездатність досягти локального консенсусу на рівні муніціпалітетів призводить до того, що деякі з пілотних районів відстають від графіка з 50 000 будинків на кілька тисяч домогосподарств.

Важливе питання – як допомогти людям, які просто не можуть дозволити собі інвестувати у свої будинки. Пілотні проекти показують, що працює, а що ні. 

Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».

За повідомленням BBC.

Фото: wikipedia.