Деревина, гриби та риба – нові види сировини для виробництва одягу

Деревина, гриби та риба – нові види сировини для виробництва одягу

Текстильна промисловість є четвертим за величиною споживачем первинної сировини та води в ЄС і є дуже привабливою для споживачів.

Наразі полімерні текстильні матеріали, такі як поліестер і нейлон, є основними елементами швидкої моди; наш одяг містить їх у своєму складі більше 60%. Синтетичні волокна – це текстиль на основі викопного палива, тобто, вони отримані з нафти та природного газу. Виробництво цих волокон, їх домінуюче положення в індустрії моди та той факт, що вони не біорозкладаються, є головним чинником величезного негативного впливу на наше довкілля від індустрії моди.

Натуральні волокна, такі як, наприклад, бавовна, легше переробляються і потребують меншої кількості викопного палива для виробництва, порівняно з синтетичними волокнами. Однак бавовняна промисловість потребує великої кількості земельних площ для вирощування сировини, у всьому світі бавовняні культури обприскуються найбільшою кількістю хімікатів, і, зрештою, на вирощування бавовни йде велика кількість води. Щоб зменшити негативний вплив індустрії моди на довкілля, нам потрібно повністю змінити наше уявлення про те, як виробляється текстиль.

Як зробити текстиль більш екологічним? Над вирішенням цієї проблеми працює багато людей і багато років, і вже існує величезна кількість інновацій. 

Візьмемо, наприклад, віскозу. Вона виробляється з деревини; це штучне напівсинтетичне волокно. Хоча вона має природну основу і їй потрібно набагато менше землі й води, ніж бавовні, але виробництво віскози потребує багатостадійної переробки сировини та хімічних речовин, які не є безпечними чи екологічно чистими. А ланцюжок виробничої вартості, особливо фінішна обробка текстильних волокон, призводить до забруднення великої кількості прісної води.

Сьогодні існують різні проєкти, які випробовують інноваційні технології та пропонують інші шляхи для розвитку індустрії моди.

Проєкт GRETE, наприклад, розробляє нові нетоксичні та переробні розчинники, які підвищують безпеку та стійкість виробництва текстилю з деревини, а також технології для виробництва високоякісних текстильних волокон із набагато ширшого асортименту стійкої сировини, такої як паперова целюлоза, перероблений папір та текстиль. Проєкт також розробляє волокна з абсолютно новими властивостями та вдосконалює технологічні процеси для зменшення кількості води, що використовується у виробничому циклі.

Інший проєкт, My-Fi, використовує міцелій грибів для розробки нових текстильних матеріалів. Використовуючи сільськогосподарські відходи, проєкт розробляє технологію виробництва волокон з міцелію за допомоги фірмової технології Mogu, яка генерує мінімальні викиди вуглекислого газу, потребує дуже обмеженої кількості енергії та переробляє використану в процесі воду.

Ця технологія також може спростити складний глобалізований ланцюжок поставок індустрії моди. Тому ключовою метою проєкту My-Fi є вирішення деяких поточних обмежень роботи з міцелієм та стимулювання визнання ринком цього стійкого та універсального текстилю на біологічній основі.

А проект FISHSkin хоче використовувати риб’ячу шкіру для виробництва одягу та аксесуарів. Шкіра риби має ряд істотних переваг: процес дублення коротший і потребує набагато менше хімікатів і енергії, ніж для шкіри, скажімо, з коров’ячих шкур. І хоча шкіра надзвичайно тонка, насправді вона дуже міцна.

Шкіра риби також є ресурсом, який ми маємо і будемо мати у великій кількості, якщо припустити, що шкури риб є залишком морської аквакультури, – щоб їх здобути не потрібна прісна вода та майже не потрібна земля, і їхній вуглецевий слід набагато менший у порівнянні з іншими формами сільського господарства. Більше 50% загального залишку риби не використовується як їжа, що призводить до майже 32 мільйонів тонн відходів. Значна кількість цих відходів – це шкіра риби.

Головною особливістю цих нових матеріалів є те, що до кінця терміну служби, якщо правильно оброблені, вони повністю розкладаються у природі або придатні для подальшого використання після переробки.

Тож наступного разу, коли ви купуватимете сорочку чи сумку, спробуйте перевірити етикетку, щоб побачити, з чого вони зроблені. Хоча невдовзі у вас з’явиться ширший вибір – такі речі, як сумочки з риб’ячої шкіри чи сорочки з грибів, можуть стати широко доступними.

Втім, змінити таку масштабну галузь, як мода, – справа нелегка. Роки промислових інновацій навчили нас виробляти дуже багато одягу за мінімально короткий час, дуже ефективно і за дійсно низькою вартістю. Тож перехід на нову парадигму є досить складним завданням.

Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».

За матеріалами Horizon magazine.