Проблеми від використання мінеральних добрив більші, ніж забруднення води

Проблеми від використання мінеральних добрив більші, ніж забруднення води

З початком масового виробництва азотних добрив почалася революція в сільськогосподарському виробництві – внесення значної кількості синтетичних добрив збільшило врожайність сільськогосподарських культур та допомогло прогодувати зростаючу чисельність населення по всьому світу.

Але надлишки нітратів та амонію роками потрапляли в довкілля (ґрунт та воду), забруднюючи його. Окрім забруднення води та евтрофікації водойм, надлишок азотовмісних речовин впливає на життєдіяльність ґрунтових мікробів. Вони перетворюють аміак у нітрит, потім у нітрат і, нарешті, назад у газ N2. При цьому  в декількох точках  процесу виробляється побічний продукт – оксид нітрогену (І).

Через збільшення сільськогосподарського виробництва наразі викиди оксиду нітрогену (І) – N2O – потужнішого, але менш відомого за діоксид карбону парникового газу, в світі стрімко зростають.

Проте, N2O, також відомий як звеселяючий газ, не отримує належної уваги. А він приблизно в 300 разів потужніший за діоксид карбону як парниковий газ, що спричиняє нагрівання атмосфери. Як і діоксид карбону, він довгожитель, – утримується в атмосфері в середньому 114 років перед тим, як розкластися, й при цьому виснажує озоновий шар.

Вчені Міжурядової комісії з питань зміни клімату (МГЕЗК) підрахували, що N2O становить приблизно 6% викидів парникових газів, і приблизно три чверті цих викидів N2O припадає на сільське господарство.

Незважаючи на такий важливий внесок у зміну клімату, викиди N2O в основному ігноруються в кліматичній політиці. Огляд 2020 року джерел викидів N2O показав, що викиди зросли на 30% за останні чотири десятиліття і перевищують прогнозовані цифри усіх сценаріїв потенційних викидів, крім найвищих. Сільськогосподарський ґрунт – особливо, через активне використання синтетичних азотних добрив – є основним джерелом таких викидів.

Однак вже існує низка заходів з обробки ґрунту або коригування практик землеробства для скорочення викидів N2O.

Ретельне дозування добрив, коли рослини їх потребують, або пошук способів зберегти врожайність із зниженим вмістом азотних добрив зменшить ці викиди N2O. Наприклад, це методи точного землеробства, які використовують технологію дистанційного зондування, щоб визначити, куди, коли і скільки додавати азоту в поля. Або використання інгібіторів нітрифікації хімічних речовин, які пригнічують здатність мікробів перетворювати аміак на нітрат, перешкоджаючи утворенню N2O та зберігаючи азот у ґрунті для використання рослинами протягом більш тривалого періоду часу.

Широке застосування цих двох практик дозволило б зменшити викиди закису азоту приблизно на 26% від поточної траєкторії до 2030 року. Але для досягнення цілей Паризької угоди цього недостатньо.

Потрібно запроваджувати способи сільськогосподарського виробництва, які враховують природні властивості та мікрофлору ґрунтів. Візьмемо, наприклад, оранку. Аналіз більш ніж 200 досліджень показав, що викиди N2O зросли в перші 10 років після того, як фермери зупинили або скоротили оранку своїх земель, але після цього показники викидів знизилися.

Вчені пояснюють це явище переущільненням ґрунтів після багатьох років експлуатації, але з часом ґрунти починали розпушуватися та набирати більше повітря, а в середовищі з високим вмістом кисню мікроби виробляють менше N2O.

Безорні методи сільського господарства також призводять до кращого зберігання вуглецю, оскільки менше оранки означає зменшення перетворення органічного вуглецю в CO2, – тим самим забезпечуючи додаткові кліматичні переваги.

Фермери можуть не тільки заощадити гроші на добривах та воді та зменшити викиди, зберігаючи врожайність, а й отримувати прибуток за накопичення вуглецю зі схем компенсації викидів парникових газів або субсидій за екосистемні послуги.

Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».

За інформацією BBC.

Вас може зацікавити

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком