(за результатами дискусійного майданчика 28 вересня 2021 р.)
Гармонія між сільським господарством і дикою природою можлива. Більше того, ця співдружність є корисною для сільського господарства. Тому що здорові ґрунти краще утримують таку дефіцитну в Україні вологу та вуглець, потрібний для рослин, а не у вигляді шкідливих для клімату викидів парникових газів. Тому що лісосмуги з деревами та дикими травами захищають поля від вітру, дають притулок корисним комахам та птахам, які підтримують здоров’я посівів.
Власне, учасники нашої дискусії обізнані з плюсами й мінусами регенеративного сільського господарства, а деякі з них і самі застосовують певні засоби такого господарювання. Як знають і про те, що курс на відновлення дикої природи, на повернення сільгоспземель у природний стан сьогодні не просто вітається в країнах Євросоюзу, а ще й стимулюється та фінансово підтримується через різноманітні програми й стратегії.
У нас, на жаль, методи регенеративного сільського господарства застосовуються дуже рідко. Як змінити ситуацію? Саме про це йшлося на нашому дискусійному майданчику за участі експертів з екологічних та аграрних організацій, наукових інститутів, міжнародних проєктів, практиків з різних регіонів України.
Деякі засоби є абсолютно доступними кожному фермеру за наявності лише бажання: не палити стерню, не розорювати береги річок, мульчувати землю або висаджувати покривні культури, використовувати та зберігати наявні лісосмуги та створювати хоча б коридори дикої природи між полями. От тільки для того, щоб у господарника виникло таке бажання, потрібна добре налагоджена просвітницька робота, до якої мала б долучитися держава.
Сьогодні світ переосмислює підходи до системи підтримки сільського господарства для переходу на більш стійкі харчові системи. Зокрема, нещодавно оприлюднений на сайтах FAO, UNDP та UNEP звіт «Можливості багатомільярдного перепрофілювання сільськогосподарської підтримки для трансформації систем харчування» говорить про необхідність переорієнтації сільськогосподарських субсидій на трансформацію систем харчування та зменшення тиску на довкілля.
Країни ЄС оновили свою Спільну аграрну політику і вже пішли цим шляхом. Нам потрібно розробити свої підходи, але очевидно, що вони мають узгоджуватися з Європейським зеленим курсом, аграрною стратегією «Від ферми до виделки» та з європейською стратегією біорізноманіття (адже ми задекларували на урядовому рівні дотримання цього курсу) та чітко відображуватись у нашій аграрній та регіональній політиці, у державному бюджеті. Наразі цього немає, а отже, рекомендації, вироблені під час нашої дискусії, мають стати основою цієї трансформації в Україні.
Дякуємо всім учасникам за плідну роботу!
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
Програма заходу доступна за посиланням.
