Регенеративне сільське господарство: як окупаються старі способи землеробства в Іспанії

Регенеративне сільське господарство: як окупаються старі способи землеробства в Іспанії

Методи безорного вирощування, що наразі використовуються на невеликих виноградниках в Іспанії, поширилися на оливкові плантації та провідних виробників вина через те, що сприяють підвищенню не тільки біорізноманіття, але й прибутків.

У провінції Хаен на півдні Іспанії росте 70 мільйонів оливкових дерев. Однак, окрім оливкових дерев немає рослинності, земля практично гола, – ні квітки, ні метелика. У 2016 році за фінансової підтримки програми ЄС «Життя» було відібрано 20 оливкових ферм регіону для переходу на моделі регенеративного сільського господарства, це мало б дозволити траві та польовим квітам рости між деревами. Висаджували різні місцеві види, встановлювали гніздові ящики та створювали ставки для заохочення комах і птахів.

Дослідники з університету Хаена вивчали в рамках проєкту біорізноманіття оливкових гаїв. І з’ясували, що за три роки популяція бджіл у регенеративних оливкових гаях збільшилася на 47%, кількість птахів – на 10%, деревних чагарників – на 172%, порівняно з 20 контрольними фермами. А коли кролики поселилися у траві – з’явилися й хижі птахи. Також було виявлено, що гербіциди вбивають тих комах, які поїдають личинки оливкової мухи (Bactrocera oleae), одного з головних шкідників культури.

Один з учасників проєкту Пако Монтабес, який займається обробкою 650 гектарів оливкових посадок у Сьєрра – Маджина Хаена, каже, що це повернення до старих традиційних методів, коли зрошення було ускладнене, – відмова від оранки між деревами сприяє кращому утриманню води, зменшенню ерозії ґрунту та поглинанню надлишків води після сильного дощу.

Ініціатива була мотивована як екологічними, так і економічними проблемами. Виробники були стурбовані ерозією ґрунтів та відсутністю біорізноманіття, але також страждали й фінансово, оскільки пропозиції оливкової олії перенаситили ринок і  ціни опустилися нижче собівартості виробництва.

Підхід став безпрограшною стратегією: біорізноманіття процвітає, оливкова олія сертифікована як вироблена в умовах, що збільшують біорізноманіття, що надає їй додаткової вартості. Оскільки виробники економлять гроші на гербіцидах та пестицидах і можуть дорожче продавати свою олію, ця схема не залишилася непоміченою в регіоні: понад 600 виробників виявили зацікавленість у переході на регенеративні моделі виробництва.

Така ж ідея набула популярності й у винному бізнесі. Деякі невеликі виробники вже давно застосовували регенераційні методи вирощування винограду, але зараз до них приєднуються і великі винороби. Так найбільший виробник вина у виноробному регіоні Пенедес, 750 км на північ від Хаена, Мігель Торрес, застосував регенеративний підхід, шукаючи шляхів зменшення вуглецевого сліду.

Традиційно землю між лозами орали, щоб позбутися бур’янів і відкрити ґрунт для дощу. Однак, це спричиняє ерозію,  нестачі біорізноманіття та збіднення ґрунту, та призводить до необхідності штучного підживлення ґрунту добривами.

Припинивши оранку, виробник скоротив викиди вуглецю на 34% за пляшку і націлений на 60%, – в основному завдяки впровадженню під час процесу виноробства заходів з енергоефективності.

Відомо, що найбільш ефективним засобом для поглинання надлишків вуглецю з атмосфери та  боротьби з кліматичною кризою є посадка дерев. Але й вплив на пом’якшення наслідків зміни клімату та відновлення біорізноманіття від переходу до регенеративних методів вирощування всіх 7,4 мільйона гектарів виноградників, що наразі ростуть по світу, був би дуже відчутним.

Сусідка Мігеля виновиробниця Марта Касас вважає, що регенеративне виноградарство є важливим кроком на шляху до більш цілісного біодинамічного підходу, який розглядає тварин, ґрунт та продукцію як частину єдиної взаємопов’язаної системи – чим більше ви даєте ґрунту, тим більше він повертає у відповідь. Виробниця застосовує безорне виробництво, не використовує пестициди.

Вона розливає вино у глиняні горщики – як у стародавні часи, та застосовує чимало інших стародавніх підходів у виробництві. Наприклад, вона виявила, що за допомогою відвару хвоща можна значно зменшити використання мідного купоросу для попередження розповсюдження цвілі.

Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє». 

За матеріалами The Gardian.

На фото: Мігель Торрес, чия родинна компанія застосовує регенеративний підхід, на своєму винограднику у Пенедесі. Фото: Паола де Гренет/The Guardian.

Вас може зацікавити

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком