Регенеративне господарство – або відновлення природи

Регенеративне господарство – або відновлення природи

Перехід до регенеративних методів сільськогосподарського виробництва вже не є забаганкою – це необхідність, яку визнає навіть великий бізнес.

Виробництво продовольства та сільське господарство у всьому світі спричиняють велику кількість викидів парникових газів. Але після того, як останніми роками було прийнято низку зобов’язань щодо зменшення таких викидів, набувають популярності органічні та регенеративні методи ведення сільського господарства. Проте, якщо долучення фермерів до органічного виробництва стримується жорсткими вимогами сертифікації, то перехід до регенеративних методів наразі сертифікації не вимагає і є простішим.

Не існує чіткого визначення регенеративного (відновлюваного) сільського господарства. В цілому, це будь-яка форма сільського господарства, яка одночасно покращує стан довкілля та екосистем.

Зазвичай фермери, які практикують регенеративне землеробство, намагаються якомога менше втручатися в життя ґрунтів: відмовляються від обробітку землі, що порушує складну мережу черв’ячних ям, грибних гіф та лабіринт мікроскопічних повітряних кишень, уникають великих доз добрив або обприскування, а також вирощують різноманітні культури, часто одночасно, і вважають, що випас тварин необхідний для поліпшення стану ґрунту.

Все більше людей бачать успішне застосування регенеративних методів. Звичайно, традиційні ферми можуть отримувати вищу врожайність, але це коштує дорожче через витрати та агрохімікати, тому вони не отримують більше прибутку.

Так, наприклад, на початку цього року компанія «McDonald’s» оголосила про початок проєкту з вирощування яловичини згідно з принципами регенеративного землеробства, щоб згодом перевести своїх постачальників яловичини у Великобританії на більш стійкі методи. Оприлюднена мета проєкту – відновити якість ґрунту, збільшити біорізноманітність та накопичення вуглецю ґрунтами.

У Великобританії регенеративне землеробство викликає неабияку зацікавленість як фермерів, так і споживачів. Голова Британської національної спілки фермерів Мінет Баттерс розповідає про плани переходу сільського господарства країни до кліматичної нейтральності до 2040 року.

А національна продовольча стратегія країни наразі рекомендує уряду виділити до 700 мільйонів фунтів стерлінгів, щоб заплатити фермерам за перетворення звичайних агроландшафтів на більш біорізноманітні та з поглинанням вуглецю.

Британський Уряд цю рекомендацію врахував у нових планах щодо державних сільськогосподарських субсидій – фермерам буде запропоновано до 70 фунтів стерлінгів субсидій на гектар при використанні регенеративних технологій.

Згідно з даними британського альянсу землевласників (створений у 2014 році, представляє інтереси понад 1500 фермерів та землевласників, які пропагують регенеративні підходи до землеробства), епідемія COVID-19 та жорсткий карантин також посилили зацікавленість та сприяли поширенню інформації про регенеративне землеробство. І хоча ті, хто його практикує, як і раніше, в меншості, до них сьогодні звертаються за порадами набагато більше зацікавлених.

Наприклад, фермер Ден Кокса на своїй фермі Мелілот у Корнуолі вирощує на площі понад 32 гектари більше 70 різних рослин для продажу, а також утримує отару з 260 овець рідкісних порід. Фермер вважає, що найважливіше відбувається під землею, де через кожен квадратний метр здорового ґрунту протягується близько 20 000 км гіф, або грибкових ниток, що забезпечують не тільки родючість ґрунту, а й утримання вологи та вуглецю. Фермер не практикує обробку землі, що мінімізує порушення ґрунту і, в свою чергу, запобігає ерозії та дозволяє екосистемі процвітати, не використовує пестицидів або хімічних добрив.

“Поліпшити здоров’я ґрунту – означає не тільки збільшити його родючість, а й покращити смак продукту”, – говорить фермер Ден Кокс.

Інший фермер, Джеймс Ребанкс, родина якого вже понад 600 років займається фермерством у Лаку Дистрикт, спочатку скептично ставився до регенеративних методів. Та після смерті батька у 2015 році, коли сам взявся за господарство, він зрозумів збитковість звичайних методів і почав реконструкцію своєї ферми.

Припинив використовувати мінеральні добрива, посадив дерева і, доклавши великих зусиль та коштів, перемістив потік, що проходив через його найкращу сінокісну галявину, до більш природного русла поблизу, що створило нові ставки та заболочені місця.

Знайти підрядника для виконання робіт було непросто – люди просто крутили пальцем на дурня, який заболочує свій лук. Зміни не збагатили фермера, але тепер ферма має більш різноманітний ландшафт, потребує менше коштів на утримання і, збиткова 6 років тому, наразі приносить прибуток.

«У мене було туманне уявлення, що якщо зробити все правильно для природи, то маєте почекати ще 20 років, поки все повернеться, – каже Ребанкс. – Але коли ми просто залишили трохи довшої трави, сови-сипухи повернулися на ферму протягом приблизно трьох місяців. Цикл зворотнього зв’язку вражає. Ви робите щось – і стає добре. І це очевидно, тому що ви зробили щось краще або перестали робити щось погане».

У 2020 році фермер видав книгу про регенеративне сільське господарство – «Англійська пастораль», де пояснює методи та необхідність відмови від звичайних, дуже руйнівних для довкілля, методів виробництва їжі.

Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».

За матеріалами The Gardian.

Фото Pinterest.

Вас може зацікавити

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком