Сільськогосподарські практики, які можуть застосовуватися як еко-схеми

Сільськогосподарські практики, які можуть застосовуватися як еко-схеми

Сталі сільськогосподарські практики відіграють важливу роль у переході до стійкої продовольчої системи та досягненні кліматичних цілей ЄС.

Еко-схеми є новим інструментом у рамках Європейського зеленого курсу для підтримки цього переходу; держави-члени ЄС мають визначити їх у своїх стратегічних планах з сільськогосподарської політики. А потім Європейська Комісія має оцінити та затвердити їх як ключові інструменти для досягнення цілей Зеленого курсу. Після ретельного обговорення з експертами було створено список потенційних еко-схем у сільськогосподарський політиці.

Еко-схеми – це схеми фінансової підтримки втілення нової сільськогосподарської політики ЄС, призначені для винагороди фермерів, які вирішили піти на крок вперед щодо охорони навколишнього середовища та кліматичних цілей у своїх сільськогосподарських практиках.

Сільськогосподарські практики, які можуть бути підтримані еко-схемами, повинні відповідати наступним умовам:

  • спрямовуватися на пом’якшення наслідків зміни клімату, покращення стану довкілля, покращення умов утримання тварин та зниження використання антимікробних агентів;базуватися на потребах та пріоритетах, визначених на національному/регіональному рівнях;
  • виходити за межі базових законодавчих вимог та зобов’язань;
  • сприяти досягненню цілей Зеленого курсу ЄС .
Цілі впровадження еко-схем:
  • Пом’якшення наслідків зміни клімату, включаючи зменшення викидів парникових газів від сільськогосподарської діяльності та збільшення накопичення вуглецю рослинами та ґрунтами.
  • Адаптація до зміни клімату, підвищення стійкості систем виробництва продуктів та різноманіття сільськогосподарських тварин та рослин для посилення стійкості до хвороб.
  • Попередження забруднення природних вод та покращення якості води природних водойм, зменшення антропогенного тиску на водні екосистеми.
  • Запобігання деградації та відновлення якості ґрунтів, поліпшення родючості ґрунту та управління вмістом поживних речовин у ґрунті.
  • Захист біорізноманіття, збереження або відновлення середовищ та видів, включаючи підтримку та створення ландшафтних особливостей або непродуктивних зон.
  • Зменшення використання пестицидів, особливо пестицидів, що становлять ризик для здоров’я людей та навколишнього середовища.
  • Підвищення добробуту тварин, вирішення проблем антимікробної резистентності.

Перелік сільськогосподарських практик, які можуть застосовуватися як еко-схеми

Практики, які вже існують у стандартах ЄС:
  • органічне землеробство;
  • інтегровані схеми боротьби зі шкідниками: облаштування буферних смуг з практикою управління та без використання пестицидів, механічна боротьба з бур’янами, посилене використання стійких до шкідників сортів та видів, смуги відчуження, що не обробляються агрохімікатами на межі сільськогосподарських угідь та цінних для підтримки біорізноманіття природних територій.
Інші практики
  • Агроекологія: сівозміна з зернобобовими культурами, змішані багатокультурні посіви; використання покривних культур між рядами дерев у садах, виноградниках, оливкових рощах тощо; використання озимих покривних та утримуючих поживні речовини культур; тваринництво з низько інтенсивним використанням пасовищ; використання сільськогосподарських культур більш стійких до кліматичних змін; змішані різноманітні системи використання постійних пасовищ з метою збереження біорізноманіття (комах-запилювачів, птахів та тварин); покращені схеми вирощування рису для зменшення викидів метану (наприклад, чергування мокрих та сухих методів); практики та стандарти, встановлені правилами органічного землеробства.
  • Агролісове господарство: встановлення та підтримка ландшафтного різноманіття особливостей на сільськогосподарських угіддях; плани управління ландшафтним різноманіттям; створення та підтримка багатих на біорізноманіття пасовищних систем.
  • Сільське господарство з високою природною цінністю: залишати смуги землі без обробки для підтримки біорізноманіття (комах-запилювачів, птахів тощо); вівчарство на природних пасовищах та між постійними посівами; створення напівприродних середовищ для диких тварин та рослин; зменшення використання добрив; низькоінтенсивне вирощування орних культур.
  • Сільськогосподарські методи накопичення вуглецю: регенеративні сільськогосподарські практики; відродження водно-болотних угідь та торфовищ; практики вирощування культур на ґрунтах з високою вологістю; підтримка мінімальних рівнів ґрунтових вод взимку; стале поводження з рослинними залишками (внесення в ґрунт, висівання на рештки попередніх рослин тощо); відтворення, утримання та широке використання постійних пасовищ.
  • Високоточне землеробство: управління поживними речовинами в ґрунті; інноваційні підходи для мінімізації втрат поживних речовин; підтримка оптимального рН ґрунту для засвоєння поживних речовин; обігове природне землеробство; високоточні методи вирощування сільськогосподарських культур для зменшення внесення добрив, води, засобів захисту рослин; підвищення ефективності зрошення.
  • Покращене управління поживними речовинами в ґрунті: впровадження заходів попередження нітратного забруднення, які виходять за межі законодавчих зобов’язань; запобігання забрудненню води, повітря та ґрунту надлишковими поживними речовинами (відбір проб ґрунту, створення уловлювачів для поживних речовин тощо).
  • Захист водних ресурсів: ефективне управління потребою в воді – перехід на менш вологоємні культури, зміна термінів посадки, оптимізовані графіки зрошення тощо.
  • Інші корисні для ґрунту практики: висадка та ефективне утримання лісосмуг для запобігання ерозії та розриву вітру.
  • Інші практики, пов’язані з викидами парникових газів: використання кормових добавок для зменшення викидів від кишкової ферментації; покращені практики поводження та зберігання гною.

Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє»

За інформацією Єврокомісії

Вас може зацікавити

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком