Уряд України ухвалив Довгострокову стратегію низьковуглецевого розвитку України до 2050 року – офіційно затверджена Кабінетом Міністрів України 10 червня 2026 року і погоджена з міжнародними партнерами для підтримки післявоєнного відновлення та євроінтеграції.
Стратегія охоплює період до 2050 року, з проміжними контрольними точками у 2030 та 2040 роках, узгоджена з Паризькою угодою та Європейським зеленим курсом.
Загальна мета – забезпечити перехід економіки до кліматичної нейтральності до 2050 року, поєднуючи скорочення викидів та збільшення секвестрації вуглецю, а також створити єдину рамку для координації дій держави, бізнесу й міжнародних партнерів та підготувати економіку до євроінтеграції.
Згідно прийнятої Стратегії перехід України до кліматичної нейтральності має бути забезпечений, насамперед, за рахунок скорочення викидів від енергетики, промисловості та транспорту, а також завдяки збільшенню поглинання вуглецю у землекористуванні, тобто у сільському господарстві та лісівництві. Зокрема, передбачено такі основні заходи:
- Заміна вугільних та газових потужностей на ВДЕ, широке застосування накопичування енергії, виробництво та використання «зеленого» водню.
- Скорочення енергоємності економіки, декарбонізація виробництв сталі, цементу, хімії через відмову від використання викопного палива і перехід на альтернативні технології (використання біомаси, електрики та водню).
- Електрифікація автопарку, розвиток залізничних перевезеннь та використання альтернатив викопному паливу.
- Скорочення викидів CH₄ і N₂O у сільському господарстві, широке виробництво та використання біогазу з сільськогосподарських відходів, застосування методів агролісівництва у агровиробництві, відновлення та зворотнє зволоження торфовищ.
- Зменшення обсягу відходів та перехід до циркулярних моделей в економіці, зниження викидів метану на полігонах твердих побутових відходів, поширення практики роздільного збору та переробки вторинної сировини.
Фактично агросектор стає основою для забезпечення цілей цієї стратегії. Для нього виписані чіткі завдання зі скорочення викидів, забезпечення сировини та палива для інших секторів через масштабне впровадження виробництва біогазу, а також амбітні цілі з поглинання вуглецю у виробництві та через відновлення екосистемних функцій агроландшафтів (перехід до використання агролісівництва та відновлення торфовищ).
Конкретні цілі для сільського господарства визначені в стратегії таким чином:
- Скорочення викидів парникових газів на 40% до 2050 року у порівнянні з рівнем 1990 року.
- Зменшення використання мінеральних добрив та перехід на органічні практики.
- Розвиток біогазових технологій для утилізації гною та відходів тваринництва.
- Відновлення деградованих земель через зворотне зволоження торфовищ та агролісівництво.
- Скорочення харчових втрат по всьому ланцюгу постачання.
Ключовими гравцями у реалізації стратегії визначено Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства (ред. від 17.07.20206: Міністерство економіки та довкілля України та Міністерство аграрної політики та продовольства України), Міністерство розвитку громад та територій, Міністерство енергетики, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження. Вони здійснюватимуть реалізацію стратегії низьковуглецевого розвитку під керівництвом Кабінету Міністрів і разом з партнерами – обласними державними адміністраціями, громадами, громадськими та професійними організаціями та міжнародними донорами.
Визначено, що для реалізації стратегії необхідно розробити низку визначень та інструментів. Зокрема, бракує стратегії формування та реалізації державної політики у сфері управління екосистемними послугами на період до 2030 року, що визначає поняття екосистемних послуг та передбачає розробку методичних рекомендацій щодо їх врахування у процесі державного планування та прогнозування.
Потрібний перелік природоорієнтованих рішень для їх інтеграції у планування, реалізацію та оцінку адаптаційних стратегій та програм. Необхідно розширити доступ до кліматичних даних для розуміння кліматичних ризиків та можливих втрат, створити спеціалізовану платформу знань про адаптацію. Треба визначити індикатори адаптації, щоб здійснювати ефективний моніторинг успішності адаптаційних заходів, а також запровадити чітку систему підтримки місцевих громад у розробці та реалізації локальних адаптаційних заходів. Поняття кліматичної стійкості має бути інтегроване у фіскальну політику.
Серед інструментів реалізації стратегії – формування відповідних політик та підзаконних актів (галузевих стандартів, механізмів для функціонування вуглецевих ринків та ціноутворення тощо), впровадження цільових державних програм з декарбонізації, залучення цільових міжнародних кредитів, випуск та обслуговування зелених облігацій для фінансування специфічних заходів з декарбонізації економіки, поширення використання ВДЕ, виробництв зеленого водню та біогазу, накопичення вуглецю ландшафтами, стале агровиробництво, зменшення використання агрохімікатів та поширення агролісівництва.
Моніторинг та оцінка впровадження стратегії має здійснюватися Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства, оцінюватися щорічно та оновлюватися і на основі оцінювання реалізації кожні п’ять років (або за потреби) з періодом планування на 30 років. Цільові показники оцінки ефективності реалізації стратегії:
- частка енергії, виробленої з ВДЕ, у структурі валового кінцевого споживання (повинна становити не менше 27% у 2030 році);
- первинне та кінцеве споживання енергії в Україні (у 2030 році не повинне перевищувати відповідно 91468 тис. та 50446 тис. тонн нафтового еквіваленту);
- лісистість території України (має бути щонайменше 17,5% від загальної території країни до 2030 року);
- використання електротранспорту (має бути не менше 10% від загальної кількості нових придбаних автотранспортних засобів).
У стратегії зазначено, що реалізація потребуватиме масштабних інвестицій (~€550–600 млрд) та координації дій уряду, місцевих громад і міжнародних партнерів.Офіційне закріплення курсу на декарбонізацію дає чіткий позитивний сигнал інвесторам і міжнародним партнерам, підвищуючи шанси українського бізнесу та місцевих громад на доступ до європейських кліматичних фондів, грантів, кредитів і технічної допомоги.
Стратегія прогнозує зростання ВВП через модернізацію та розвиток нових секторів економіки (біометан та біопаливо, зелений водень тощо) та зниження її енергоємності з одночасним підвищенням конкурентоспроможності українського бізнесу на міжнародних ринках та в ЄС через відповідність більш високим стандартам.
Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє»
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Будуємо мости: налагодження довіри до довкіллєвого сектору України», що впроваджується МБО «Інформаційний центр «Зелене досьє» в межах програми «Разом для людей та планети» (ToPP). Програма ToPP реалізується завдяки фінансуванню Sida за підтримки WWF.
Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю МБО «Інформаційний центр «Зелене досьє» і не обов’язково відображає позицію Sida, уряду Швеції або WWF.
