Вуглецеві податки та мита = глобальна декарбонізація?

Вуглецеві податки та мита = глобальна декарбонізація?

Поява нового поняття CBAM (механізм карбонового регулювання імпорту, Carbon Border Adjustment Mechanism – англійською) стала темою для палких обговорень в усьому світі. І хоча власне механізм ще тільки розробляється і невідомо, яким саме він буде, – дискусії з цього приводу розгорнулися гострі, як ніколи.

Ми спробували розібратися – що таке CBAM, чому він з’явився, що про нього говорять у різних країнах світу, яка роль нової адміністрації США, а головне – що з цього буде мати Україна.

У цьому лонгріді багато посилань на наукові та політичні дослідження, коментарі та прогнози експертів та політиків – все для тих, хто бажає розібратися. 

Що таке СВАМ?

Ідею CBAM Європейська комісія представила в грудні 2019 року як частину Європейського зеленого курсу –  механізм, який стимулюватиме виробників скорочувати вуглецеву інтенсивність продукції та допоможе скоротити викиди парникових газів на 55% від рівня 1990 вже в цьому десятиріччі, а до 2050 року зробити Європу першим кліматично нейтральним континентом.

Очікується, що Єврокомісія запропонує розроблений механізм CBAM до кінця червня  2021 року.

Податок базуватиметься на кількості вуглецю,  імітованому в атмосферу в процесі виробництва продукції, що імпортуються в ЄС, з тих країн, де такі податки не передбачені. Виробники в країнах, які запровадили законодавство аналогічне з ЄС і вже враховують вуглецеву інтенсивність у національному механізмі ціноутворення, можуть бути звільнені від CBAM.

Виробники в ЄС платять за викиди за системою торгівлі викидами ЄС (EU ETS), ця ціна продовжує зростати, а отже європейські виробники можуть опинитися в невигідному становищі порівняно з конкурентами в інших країнах з менш суворими нормами викидів. Механізм CBAM через накладення вуглецевого оподаткування у вигляді  мита при ввезенні продукції в ЄС сприятиме вирівнюванню умов виробництва між європейськими та іноземними виробниками, які працюють за слабкішими стандартами, ніж вимоги Європейського зеленого курсу.

Важливим є також законодавче запобігання так званому «витоку вуглецю» (carbon leakage) – а  перенесенню виробництв, або аутсорсингу операційної діяльності у країни з м’якішою кліматичною політикою та меншими обмеженнями щодо викидів задля уникнення податків на вуглець та зменшення вартості виробництва.

В першу чергу ЄС може запровадити податки на імпорт вуглецево інтенсивних товарів та починаючи з енергоємних секторів (сталь, цемент та електроенергія), – але пізніше може розширити на інші галузі – алюміній, добрива, хімікати.

CBAM впливатиме, прямо чи опосередковано, на всі сектори економіки, які залежать від імпорту до ЄС, а також на  кожну ланку у ланцюгах постачання та створення вартості; наразі це активно дискутується та досліджується у світі.

ЄС розглядає цілий спектр варіантів запровадження механізму: податок на CO₂ на вітчизняні та іноземні товари, вуглецеве мито лише на іноземні товари, розширення ЄС ETS на імпорт. Єврокомісія також провела громадські консультації, які показали, що більшість європейців схвалює введення CBAM і не вважає це  зайвим навантаженням на промисловість ЄС.

Експертна організація «Європейський круглий стіл з питань зміни клімату та стійкого переходу» опублікувала дослідження «CBAM в ЄС: проблеми та опції», в якому представлено чотири ключові цілі CBAM:

  1. обмеження витоків вуглецю;
  2. захист від зниження конкурентоспроможності європейських галузей промисловості;
  3. стимулювання зовнішньоторговельних партнерів та іноземних виробників до прийняття заходів,  еквівалентних заходам ЄС;
  4. отримання доходу, який може бути використаний для інвестицій в інновації чистих технологій та модернізацію інфраструктури або для міжнародного фінансування кліматичних заходів.

“Європа рішуче скорочує викиди, вона не може цього зробити без інструменту, що враховує конкурентоспроможність, – сказав Аарон Косбі, співавтор дослідження. – Єврокомісії потрібно знайти баланс між політичною та економічною доцільністю”. 

Аналітика стосовно ефективності пропонованого механізму свідчить, що це буде непросто.

План чистої енергії та вуглецеве мито Джо Байдена

Виклик стає дійсно глобальним із оголошенням Байденом нового порядку денного щодо енергетики та клімату. На офіційній сторінці Президента США зазначається, що нова політика «поставить Сполучені Штати на незворотний шлях до досягнення нульового рівня викидів у масштабах всієї економіки не пізніше 2050 року», а новий План чистої енергії приведе до «безвуглецевого енергетичного сектору до 2035 року». Він, також «не дозволить іншим країнам, включаючи Китай, переграти систему, ставши економікою прихистку для забруднювачів» (йдеться про витоки вуглецю), зокрема, за допомогою вуглецевого мита.

У день інавгурації 46-й президент США заявив про наміри швидкого переходу від  викопного палива до відновлюваних джерел енергії, а в свій перший робочий день перепідписав Паризьку угоду, почав згортання великих нафтогазових інфраструктурних проєктів замість яких розгорне план зеленої енергетики та інфраструктури на 2 трильйони доларів та 10 мільйонів робочих місць середнього класу, і команда для втілення цих планів була призначена вже наступного дня.

Згідно нового дослідження Управління енергетичної інформації США цього року відновлювані джерела енергії становитимуть 70% нових потужностей, а великі акумуляторні накопичувачі забезпечать ще 11%. Хоча  ще доведеться з’ясувати, яким чином США будуть застосовувати політику переходу до кліматичної нейтральності, зокрема, щодо галузі експорту нафти, газу та вугілля у міжнародній торгівлі, особливо для таких великих імпортерів, як Індія, – але тектонічні зсуви у світових структурах експорту-імпорту енергоносіїв та виробництва енергії вже починаються.

Як  СВАМ сприймається в світі?

Така широкомасштабна кліматична санкція ЄС сприймається вороже в Індії, Китаї та більшості країн, що розвиваються. Серед країн, які також висловили занепокоєння, Канада, Колумбія, Норвегія, Парагвай, Російська Федерація, Саудівська Аравія та Туреччина. Вони вважають CBAM несумісним із проголошеним Сторонами Паризької угоди принципом кліматичної справедливості.

Визнаючи факт, що  розвинуті країни  зробили та продовжують робити найбільший внесок у зміну клімату, а країни, що розвиваються, потерпають від  наслідків, не маючи достатньо коштів для протидії, міжнародна спільнота домовилася про принцип загальної, але диференційованої відповідальності за зміни клімату.

Тобто,  розвинуті країни зобов’язалися допомагати країнам, що розвиваються, зменшити їхні викиди, надаючи фінансування та технології, при цьому залишаючи їм можливість обирати такі темпи відмови від викопного палива, на які в них вистачає ресурсів та які не зруйнують їхню економіку. Для цього розвинуті країни  надаватимуть 100 мільярдів доларів США щорічно з цільових кліматичних фондів, які формуються з державних та приватних джерел.

Індія та ще 8 країн звернулися до СОТ із закликом провести юридичний аналіз сумісності CBAM із правилами СОТ, насамперед, із принципом недискримінації товарів. Вони також закликали ЄС   розкрити деталі CBAM, щоб знати, що саме планується, і зрозуміти, як це вплине на їхні економіки, які в значній мірі залежать від енергоємного експорту до ЄС. ЄС імпортує з Індії широкий асортимент комерційної та промислової продукції, включаючи хімікати, тканини, цемент та метали, і CBAM вплине на всі ці галузі.

У відповідь на вуглецеве мито з боку ЄС та США країни, що розвиваються, можуть запровадити власні податки як контрзахід, щоб компенсувати шкоду від втрати доходів від експорту та сигналізувати про своє невдоволення.
Наприклад, Індія та США були втягнуті в суперечку щодо податків за президенства Трампа, коли Індія реагувала на митні санкції США контр-митом на імпорт із США. А політику розвинутих країн щодо декарбонізації світу в Індії називали «вуглецевим імперіалізмом».

Напруженість між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, у міжнародних кліматичних переговорах існує давно, і схоже, що СВАМ може значно її посилити. ЄС також звинувачують у протекціонізмі – спробі усунути конкурентів та захиститися від імпорту під прикриттям гучних гасел про порятунок планети. І все ж таки все більше уваги порівняно з минулими роками приділяється запровадженню національних механізмів вуглецевого регулювання, що власне і є завданням СВАМ.

ЄС заявляє, що намагається спроектувати CBAM у відповідності  з правилами СОТ та своїми торговельними зобов’язаннями. Також, оскільки CBAM може надмірно вдарити по країнах, що розвиваються,  ЄС, можливо, побажає прописати CBAM таким чином, щоб надати їм певні пільги.

Це знову підняло б питання досягнення компромісу між загальною ефективністю та вирішенням проблем країн, що розвиваються. Крім того, обговорюється можливість використання частини отриманих коштів для підтримки стійкості та низьковуглецевих трансформацій у найбільш вразливих та найменш розвинених країнах, що додасть моральної та політичної ваги цій справі.

Чи можна обійтися без вуглецевого мита?

У другій половині 2020  року ми спостерігали як до цілей кліматичної нейтральності  поспіхом приєднувалися країни, які здатні змінити ситуацію не тільки в своєму регіоні. Серед них три азійські гіганти: Японія, третя за розміром економіка світу; Китай, який є другим забруднювачем та другою економікою світу; Південна Корея. Їхня сусідка по регіону Австралія фактично вже має національну ціль, адже про це оголосили всі її штати та території та понад 100 підприємств і організацій. Крім того, вона втрачає більшу частину ринку збуту свого вугілля та скрапленого газу на ринках азійського тріо.

На початку 2021 року за підрахунками «Climate Action Tracker» вже 127 країн, відповідальних за приблизно 63% викидів, розглядають або прийняли цілі кліматичної нейтральності, для досягнення яких їм доведеться впроваджувати та посилювати існуючі механізми оподаткування вуглецю.

Так, канадський податок на вуглець, що у 2019 році становив 20$ доларів за тонну викидів СО2 підвищено до 50$ з метою скорочення  80 -90  млн тонн до 2022 року. За даними Світового Банку зараз у світі впроваджено або заплановано 64 ініціативи вуглецевого податку на національному та регіональному рівнях, а також в середині країн:

Джерело зображення.

Існує два основних типи тарифікації вуглецю (carbon pricing): системи торгівлі викидами (ETS) та податки на вуглець. ETS фіксує обмеження загального рівня викидів парникових газів і дозволяє галузям з низьким рівнем викидів продавати свої невикористані квоти (вуглецеві кредити) більшим забруднювачам, створюючи тим самим ринок викидів парникових газів.

Більшість країн-членів Європейського Союзу дотримуються ETS;  деякі члени, наприклад, Швеція, вводять податок на вуглець. Збір податку на вуглець (CTC – Carbon Tax Charge) формує ціну на вуглець, визначаючи ставку податку на викиди парникових газів або на вміст вуглецю у викопному паливі. На відміну від ETS, який часто критикують за неспроможність призвести до реальних скорочень викидів, податок на вуглець попередньо визначає ціну забруднення вуглецем, тим самим підштовхуючи бізнес до чистої енергії.

Вибір інструменту залежить від національних та економічних обставин. Існують також непрямі способи більш точної тарифікації вуглецю, такі як податки на паливо, скасування субсидій на викопне паливо, нормативні акти, які можуть включати “соціальні витрати на вуглець”.

Викиди парникових газів також можуть бути тарифіковані за рахунок платежів за скорочення викидів. Приватні організації або державні установи можуть придбати скорочення викидів для компенсації власних викидів (offsets) або для підтримки заходів із пом’якшення наслідків за рахунок фінансування, орієнтованого на результати (results-based finance).

В країнах, де вони запроваджені, існуючі схеми тарифікації вуглецю разом покривають приблизно половину викидів, або приблизно 13 відсотків річних глобальних викидів парникових газів.

Такі процеси зменшують потребу у введенні  CBAM. За словами Франса Тіммерманса, якого європейська преса називає «кліматичним царем» Єврокомісії, «рівень механізму регулювання вуглецевого кордону та інтенсивність його використання будуть залежати від наших міжнародних партнерів. Якщо вони роблять те саме, що ми робимо, якщо вони хочуть проявити однакові амбіції і піти в тому ж напрямку, потреба в механізмі регулювання вуглецевого кордону буде меншою».

Невже ініціативи ЄС є лише косметикою?

Однак, і тут не обійшлося без цинічного повороту: попри всю кліматично нейтральну риторику, в останній день 2020 року ЄС підписав велику торгову угоду з лауреатом премії Кліматичне лицемірство року, Китайською Народною Республікою.

Джерело фотографії

Декларуючи цілі кліматичної нейтральності, Китай будує вугільні станції всюди, куди може дотягнутися, зокрема, у країнах із слабшими екологічними стандартами та корупційною складовою, розвиваючи ринки викопного палива в Азії та Африці. В країнах  колишнього СРСР Китай постійно виступає фігурантом сумнівних енергетичних проєктів (наприклад, проєкт побудови Канівської ГАЕС в Україні, будівництво Островецької АЕС в Білорусі), в яких часто зневажаються екологічні норми та закони, що можуть завадити їх реалізації. CBAM таким чином ризикує стати селективною політикою, якщо закривати очі на діяльність найбільшого споживача викопного палива у світі.

Прогнози та загрози

Прогнозувати вплив CBAM та Плану чистої енергетики на світові торговельні відносини досить складно, особливо на фоні економічної кризи, що невблаганно насувається, та геополітичної невизначеності й нестабільності, як охарактеризував сучасний світ генеральний секретар ООН.

У промові на економічному форумі в Давосі 25 січня Антоніу Гутерріш застеріг світ від розпаду на дві частини через домінування двох найбільших економік, США та Китаю, та попередив, що майбутня економічна криза може стати найглибшою за останні 80 років. Виклики сьогодення він назвав «чотирма вершниками Апокаліпсису: зміна клімату, недовіра до лідерів, посилена геополітична напруга та темна сторона технологічної революції».

Зміна клімату являє  собою “екзистенційну загрозу” для людства; щоб її відвернути “великі забруднювачі” з групи G20, які  є причиною 80% викидів, повинні зважитися на більше. Він закликав до запровадження трикрокової програми: тарифікація вуглецю (carbon pricing), перехід від оподаткування прибутку до податку на вуглець, усунення субсидій на викопне паливо.

Але, тим не менш, вуглецевий податок Байдена та СВАМ можуть стати суттєвими факторами впливу та переписати умови конкурентних переваг у деяких секторах. Наприклад, ціна китайської або української сталі, яка виробляється в доменних печах, може стати менш привабливою у порівнянні з вартістю тієї самої сталі з країн із сучаснішими та ефективнішими методами виробництва, адже за цю сталь доведеться платити більше на кордоні. Така ж перспектива очікує і конкурентоспроможність російської сирої нафти у порівнянні з нафтою Саудівської Аравії, де видобуток має менший вуглецевий відбиток.

Більшість українських виробників, як і деякі їхні колеги із занепокоєних країн, бачать загрозу прихованого протекціонізму для європейських виробників. Адже понад 40 відсотків торгівельного оборот України припадає на ЄС, більше 14 тисяч українських компаній експортують свою продукцію до ЄС. Міністерство економіки України також висловило своє занепокоєння та планує провести консультації з ЄС.

Виступаючи на засіданні міжвідомчої робочої групи з питань координації подолання наслідків зміни клімату в межах ініціативи Європейської Комісії «Європейський зелений курс» міністр економіки Ігор Петрашко пояснив позицію міністерства на цих консультаціях: застосування СВАМ у торгівлі між Україною і ЄС буде помилковим і матиме негативний вплив, адже «Угода про асоціацію та наші зусилля з її впровадження створюють однакове з ЄС регуляторне середовище для зменшення використання вуглецю». 

Питання полягає в тому, яких  зусиль буде достатньо та чи готові ми зважитися на  рішучі кроки? 

Зовсім свіже дослідження Енергетичного Співтовариства показує, що для країн-партнерів Співтовариства національний механізм тарифікації вуглецю був би більш ефективним інструментом декарбонізації, ніж СВАМ. Згідно дослідження механізми тарифікації слід запроваджувати якомога раніше, скоординовано і поступово зменшуючи частку неоподаткованих викидів вуглецю протягом перехідного періоду.

Рекомендований політичний сценарій передбачає п’ять етапів приєднання до ETS ЄС, від внутрішньої вуглецевої тарифікації та національних квот на початку, через транскордонну торгівлю в рамках Енергетичного Співтовариства та приєднання до ETS ЄС за перехідного режиму і, нарешті, отримання повноправного членства в ETS ЄС. Дослідження представляє можливі варіанти використання та перерозподілу доходів від вуглецю та політичні заходи для управління соціальними проблемами й перспективами декарбонізації. Цей сценарій матиме загальний позитивний вплив на економіку та зайнятість у партнерських країнах.

Що варто зробити самим виробникам, окрім очікувати, що вирішать світові дипломатії?

Бостонська консалтингова група розробила рекомендації компаніям, як підготуватися до вуглецевого мита або СВАМ:

Джерело фотографії
  • Визначити вуглецевий відбиток компанії та побудувати звітність, принаймні на нарівні з європейськими конкурентами.
  • Впровадити внутрішню вуглецеву тарифікацію. Якщо це не вимагається контролюючими органами, запровадити метод паралельного обліку для відстеження вуглецевої тарифікації, її впливу на товар та інші відповідні витрати та включити інформацію до звітів бухгалтерського обліку витрат. Це допоможе організації розвити рефлекс врахування вартості вуглецю у прийнятті рішень.
  • Побудувати стратегію. Розуміння позиції компанії з точки зору вуглецевих цін дає керівництву бачення опцій та тригерних точок по мірі того, як ЄС готується впровадити свої схеми. Це дозволить зробити гнучкими ланцюги поставок, зрозуміти криву зменшення витрат в межах компанії і дізнатися, коли які заходи застосувати. Напевне, знадобиться розробити спільні плани з ключовими постачальниками.
  • Відстежувати нові політики та активно вступати в процес їх формування, щоб захистити компанію та її конкурентні переваги. Майже напевно, що та чи інша форма вуглецевого мита буде застосована до імпорту в ЄС. Ще є час сформувати терміни та оперативні умови.
Яку б політику не було прийнято, вона неминуче похитне основи глобальних переваг, і світ буде змушений керувати своїми вуглецевими відбитками, бо від цього будуть залежати конкурентні переваги не тільки в Європі, але й на інших ринках. Більше того, це визначить доступність фінансових стимулів для боротьби зі змінами клімату. Отже, виграють ті, хто трансформується найшвидше, а не ті, хто намагатиметься уникнути цих змін будь-яким шляхом.

Надія Шевченко, Інформаційний центр «Зелене досьє»

Джерело фотографії.