Всі знають про підняті грядки як спосіб покращення вирощування городини на маленьких ділянках або ділянках з поганим ґрунтом. А от індіанці з Нью-Мехіко ще у давнину винайшли протилежне – заглиблені грядки, де вирощували городину для себе в умовах напівпустелі з мінімальним зрошенням. Американці назвали такій спосіб «вафельні грядки» або «вафельні сади».
Вафельні грядки – це прямокутники, щось на кшталт шахівниці, з глиняними стінками і заглибленням всередині.
Кожна внутрішня комірка вафлі займає приблизно 0,1 квадратний метр, трохи нижче рівня землі. Ця сільськогосподарська традиція корінного населення підходить для напівпосушливої високогірної пустелі Зуні Пуебло в Нью-Мехіко. Найближчими роками в регіоні Зуні Пуебло прогнозують більш інтенсивні посухи та шторми, більшість каналів і річок тут ефемерні та часто пересихають.
Сільське господарство Зуні розвинулося у відповідь на ці крайнощі, а вафельні сади роблять його особливо ефективним для адаптації до зміни клімату у майбутньому. Наприклад, цього літа вафельні сади родили майже без поливу – їм вистачало дощової води, що збиралася у заглиблених вафельних грядках.
Колись поширена система землеробства, що годувала місцеве населення, у 70-х роках занепала, але це почало змінюватися в кінці 80-х і в 90-х роках з відродженням сільськогосподарських традицій.
А з приходом пандемії минулого року, коли були порушені ланцюги постачання, вафельні сади знов стали популярними у місцевого населення, але вже як сади на задньому дворі для зменшення витрат на продукти харчування на рівні сім’ї. Місцева програма ZuniSustainable Agriculture Program допомогла місцевим жителям облаштувати сади: створили близько 100 модифікованих вафельних садів із використанням дерев’яних дошок замість стін із глинистого ґрунту по всьому селу, у тому числі в лікарні та центрі для літніх людей, сподіваючись розширити цю практику на всі господарства села.
Звісно, такі сади не зможуть повністю забезпечити сім’ї їжею, проте, допоможуть суттєво скоротити необхідний на харчування бюджет, гарантуватимуть доступ до свіжої та здорової їжі. Замість того, щоб купувати грунт для заповнення садів, місцеві жителі використовують суміш, яка включає ґрунт, витягнутий з-під коріння дерев на схилах пагорбів та глину – такий грунт достатньо поживний та добре утримує воду.
Схожі традиційні техніки землеробства існують у багатьох посушливих місцинах, наприклад, в Єгипті та на Канарських островах (там вафельні грядки поєднують з деревами, які створюють тінь для овочів), або у Сахелі – як, наприклад, землеробна техніка отворів зай, що використовується у Буркіна-Фасо.
Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє»
За матеріалами Civil Eats.