Світове сільське господарство потребує негайної диверсифікації культур

Світове сільське господарство потребує негайної диверсифікації культур

За даними продовольчої та сільськогосподарської організації ООН – FAO, приблизно дві третини продуктів світового рослинництва походять лише з дев’яти видів рослин (а всього їх налічується 6000!), придатних для вирощування та їжі. І це робить агровиробництво дуже вразливим до зміни клімату.

Сьогодні підвищення біорізноманіття аргоекосистем має вирішальне значення: необхідно зробити їх більш стійкими до кліматичних змін, забезпечити продовольчу безпеку в майбутньому. Однак фермери і пов’язані з ними ланцюги постачання, – часто вузько спеціалізовані, а отже диверсифікація виробництва на фермі також означає зміни в їх ланцюгах поставок і, зрештою, у звичках споживачів.

Існує багато заходів для збільшення різноманітності рослин в агровиробництві – від висадки різних сортів однієї культури та різних культур на ділянці до поєднання дерев, посівів та худоби в межах ферми. Ці різноманітні заходи окрім екологічності ще й є економічно доцільними.

Наприклад, сівозміни культур або посадка різних культур разом на одному полі можуть покращити стан ґрунту, роблячи фермерів менш залежними від хімічних добрив. Також вирощування різних культур на одному полі допомагає збільшити врожайність через покращення запилення – близько 75% продовольчих культур у світі залежать від запилювачів (FAO), і різноманітність рослин може допомогти цим популяціям комах залишатися здоровими.

Різноманітність рослин може забезпечити також захист від шкідників: деякі рослини відволікають  шкідників  від продовольчих культур, а різноманітність забезпечує середовище існування природних ворогів шкідників.

На жаль, попри економічну та екологічну доцільність такі прості заходи мало практикуються виробниками. Загалом, не зважаючи на заклики вчених та результати досліджень, агровиробники не приділяють належну увагу біорізноманіттю аргоекосистем. Як показало опитування фермерів Австрії та Німеччини, фермери, які найбільше зацікавлені у просуванні біорізноманіття, є високоосвіченими органічними фермерами (часто це жінки). Але навіть якщо така зацікавленість є, фермерам це не просто зробити.

Основною проблемою, особливо в органічних фермерів, які бажають вирощувати більший асортимент видів або сортів сільськогосподарських культур, є нестача насіння.

Справа в тому, що значна частина різноманітності врожаю існує лише в банках насіння, воно не доступне для продажів, адже насіннєві компанії не зацікавлені в тому, щоб зайняти такий дуже нішевий ринок. Отже, фермерам часто доводиться виробляти насіння самостійно. Але це потребує особливої уваги та іншого підходу до вирощування, збору, обробки та контролю на захворювання – такі навички та знання є не у кожного фермера.

Іншим викликом для органічного сектору є відсутність розведення рослин для різних сортів сільськогосподарських культур. Навіть якщо фермери здатні виробляти власне насіння, їм потрібно генетичне різноманіття від сортів, отриманих в результаті селекції рослин, щоб зберегти свої культури здоровими з часом. Наразі практично не проводиться селекція рослин для органічного сектору.

Проте генетично різноманітні популяції сільськогосподарських культур також роблять агроекосистеми більш стійкими: оскільки погодний режим змінюється з року в рік, цілком ймовірно, що окремий сорт сільськогосподарських культур дасть великий урожай через кілька років, але дуже мало в інші роки, – тому потрібно багато різних рослин та сортів культур.

Інше питання – ринки збуту для нових культур, які можуть бути обмежені технологічними вимогами сучасних виробників харчових продуктів.

Наприклад, посадка двох культур разом, щоб приборкати бур’яни або захистити врожай від хвороб, – горох та ячмінь, – означає, що фермеру  доведеться інвестувати в техніку, яка може відокремити посіви після збору врожаю, або потрібно було б розробити продукт, який використовує ці дві культури разом.

Навіть якщо це одна культура, але різні її сорти, скажімо, пшениця – це може викликати проблеми зі збутом. Наприклад, для виробництва хліба потрібна пшениця з високим вмістом білка, якщо його змішати з сортом пшениці з меншим вмістом білка, це може суттєво вплинути на процес виробництва хліба та на його якість.

Тому впровадження заходів для підвищення біорізноманіття агроекосистем потребуватиме змін у всьому ланцюжку постачання продовольства.

Споживачі також повинні змінити свої очікування від їжі – від більш щільного хліба до “недосконалих” фруктів та овочів. І навіть звикати до зміни кольору оброблених продуктів: наприклад, яблучне пюре, виготовлене з деревних сортів, придатних для органічного землеробства, має червоний відтінок, тоді як споживачі очікують більш нейтрального кольору.

Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».

За матеріалами horizon-magazine.eu.

Вас може зацікавити

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком