Через посухи, спричинені тепловими хвилями, в ЄС за останні 50 років втрати врожаю зросли утричі, є загроза продуктивності сільського господарства та продовольчій безпеці ЄС.
У липні цього року в багатьох країнах ЄС температура піднімалася на 5°C–12°C вище сезонних середніх показників, що спричинило серйозні соціально-економічні наслідки, зокрема для сільськогосподарського виробництва (тільки у Франції загинули 3 мільйони бройлерів).
У відповідь на цьогорічні екстремальні теплові хвилі в Європі, Європейська Комісія поширила рекомендації щодо адаптації агросектора до теплового стресу.
Рекомендації визначають, що оскільки теплові хвилі стають дедалі більш інтенсивними, ширшими та непередбачуваними, заходи адаптації потрібно планувати заздалегідь, як на рівні господарств, так і на рівні ландшафтів.
Тепловий стрес не тільки призводить до посух і збільшує потребу у воді для рослин і тварин. Високі температури суттєво впливають на ключові стадії розвитку рослин, знижуючи врожайність та прискорюючи достигання зерна, на добовий цикл тварин і період випасу. Під час спеки тварини споживають менше корму, знижується його ефективність, а за екстремальних умов тепловий стрес значно підвищує рівень смертності тварин. Зменшення впливу хвиль спеки вимагає заходів, які знижують температуру локально (для тварин, рослин і ґрунту), одночасно забезпечуючи достатність води.
Серед короткострокових заходів пропонується використовувати затіняючі сітки, каолінові обробки листя, пізніші або зменшені сінокоси та обрізку рослинності, теплиці чи плівкові укриття. Але ключовим заходом обмеження впливу екстремальної спеки та зниження вологості ґрунту мають бути ефективні системи зрошення зі сталим підходом до управління і збереження водних ресурсів та зволоженість грунтів.
У середньо та довгостроковій перспективі Єврокомісія пропонує переходити на вирощування культур і сортів, вразливість яких до періодів екстремальної спеки мінімізується завдяки їх життєвому циклу (наприклад, ранньостиглі сорти). Рекомендується також диверсифікувати виробництво й вирощувати більш стійкі до високих температур культури (наприклад, сорго замість кукурудзи) та переходити до систем землеробства, які використовують регенеративні, агроекологічні або органічні способи вирощування.
Інші можливі адаптаційні заходи:
- вдосконалення водозабезпечення через інвестиції в інфраструктуру зберігання дощової або паводкової води, впровадження природних заходів накопичення води у ландшафтах через координацію на територіальному рівні, повторне використання очищеної води для зрошення, застосування циркулярних методів у водному менеджменті;
- покращення здоров’я та здатності ґрунтів зберігати воду за рахунок зменшення інтенсивності обробітку ґрунту, використання покривних культур, запобігання ущільненню ґрунтів, збільшення вмісту органічної речовини в ґрунті та цільові практики використання багаторічних насадженнь для утримання води ґрунтами (наприклад, використання агролісівництва, розширення лісосмуг та смуг живоплотів і дикоросів).
Підвищення стійкості тваринництва до теплового стресу вимагає як негайних управлінських заходів, так і довгострокових інвестицій. Серед короткострокових заходів, перш за все, забезпечення постійного доступу тварин до чистої питної води, забезпечення природного або штучного затінку в зонах випасу та місцях відпочинку тварин (наприклад, використати лісосмуги або випас у лісах). Можна перенести годівлю на більш прохолодні періоди доби та адаптувати раціони до потреб тварин під час теплових хвиль, зменшити щільність утримання в приміщеннях, щоб мінімізувати накопичення тепла та покращити циркуляцію повітря. Доцільно запровадити протоколи екстреного реагування у найспекотніші години доби та посилити моніторинг для раннього виявлення ознак теплового стресу й оперативного реагування.
Рекомендовані заходи в середньо та довгостроковій перспективі:
- Інвестувати в кліматостійкі тваринницькі приміщення з належною ізоляцією, системами моніторингу та енерго- й водоощадними системами охолодження.
- Впроваджувати технології з автоматизованими системами моніторингу для безперервного контролю теплового комфорту та добробуту тварин.
- Розвивати системи накопичення, зберігання та повторного використання води, щоб забезпечити достатню доступність води в періоди підвищеного попиту.
- Розвивати агролісівництво та агро-сільво-пасторальні системи, що інтегрують дерева в тваринницьке господарство, забезпечуючи затінок і підвищуючи екосистемну стійкість.
- Сприяти програмам селекції та генетичного відбору, які зберігають місцево адаптовані породи, забезпечують продуктивність та здоров’я тварин та водночас впроваджують нові якості стійкості до спеки й кліматичних змін.
Спільна аграрна політика ЄС (CAП) може підтримувати впровадження адаптаційних заходів вже зараз, таких прикладів є чимало.
Наприклад, Національний План САП Угорщини включає спеціальну опцію для підтримки добробуту молочних корів, покращення умов їх утримання, годівлі, здоров’я тварин та управління господарством. Ця опція сприяє зниженню щільності утримання, превентивним заходам у сфері здоров’я тварин, посиленому нагляду, належному мінеральному живленню та більш природним системам господарювання, включно з доступом до випасу, де це можливо. Фермери, які дотримуються цих підвищених стандартів, отримують компенсацію за додаткові витрати та втрачені доходи. Таким чином підсилюється стійкість тварин до теплового стресу: зниження щільності зменшує теплове навантаження, розширення можливості випасу надає тваринам доступ до більш природних і часто прохолодніших умов, покращене харчування та моніторинг здоров’я допомагають підтримувати стійкість у періоди теплового стресу.
Національний План САП Кіпра також включає аналогічні спеціальні заходи щодо добробуту свиней і молочних корів для покращення умов утримання та управління господарством – зниження щільності утримання, покращена вентиляція та якість повітря, регулярний контроль водопостачання, збалансоване харчування, посилений нагляд за здоров’ям і, де доступно, електронний моніторинг індикаторів добробуту тварин.
Національний План САП Греції підтримує еко-схему «Використання стійких і адаптованих видів та сортів». Ідеться про культури, які краще пристосовані до гарячих і сухих середземноморських умов, про зменшення потреб у зрошенні, підвищення кліматичної стійкості і підтримку біорізноманіття. Зокрема, замість водомістких культур (кукурудза, люцерна та бавовна) підтримується вирощування озимих зернових і бобових.
Ці культури, включно з місцевими та традиційними сортами, природно адаптовані до середземноморських умов, покладаються переважно на опади та мають нижчі потреби у воді й поживних речовинах. Пріоритет озимим культурам знижує потребу в зрошенні та підвищує стійкість до частих посух. Ще одним важливим елементом еко-схеми є підтримка впровадження кліматостійких і інноваційних культур, таких як ароматичні та лікарські рослини.
Оприлюднені поради дуже актуальні сьогодні для України, яка потерпає від посух і теплових хвиль не менше за країни ЄС в умовах глобальної кліматичної кризи і негативних наслідків антропологічної трансформації природних ландшафтів (ми про це писали тут).
Їх варто взяти до уваги при розробці заходів кліматичної адаптації для всіх програм розвитку сільського господарства і сільських територій.
Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє»
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Будуємо мости: налагодження довіри до довкіллєвого сектору України», що впроваджується МБО «Інформаційний центр «Зелене досьє» в межах програми «Разом для людей та планети» (ToPP). Програма ToPP реалізується завдяки фінансуванню Sida за підтримки WWF.
Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю МБО «Інформаційний центр «Зелене досьє» і не обов’язково відображає позицію Sida, уряду Швеції або WWF.
