Українські Карпати на шляху до ЄС: люди і справи
Асоціація вівчарів Хустщини починалася з переконання, що людина, яка тримає господарство і вміє працювати, повинна жити добре. І з бажання – зберегти вівчарство як багатовікове традиційне ремесло місцевих жителів.
Ініціатори – добре відомі люди не тільки в своєму Нижньому Селищі та Хустському районі, а й по всій України та за її межами. Сири із Селиської сироварні, ковбаси з еко-ферми «Зелений гай», крамниця локальних продуктів «Селиський ракаш» з найкращою місцевою продукцією, міжнародна кампанія на захист масиву Свидовець Free Svydovets.
Імена Петра та Інни Пригар, Ореста дель Соль, – чимало вже написано в соціальних мережах та різноманітних виданнях, знято сюжетів та роликів. А туристичні агенції Закарпаття вже давно включили Нижнє Селище з його цікавими активістами до своїх маршрутів.
Вівчарів обходили від хати до хати, пояснювали, чому варто об’єднатися в асоціацію. Зрештою, вісім років тому асоціація таки запрацювала. Ініціатори, які вже пройшли свій довгий шлях створення та поширення унікальної продукції, пропонували прості речі, які називаються маркетинговою стратегією. Продавати не свіжий будз, а привабливо запаковану бринзу, не з хати чи при дорозі, а через асоціацію, крамницю «Селиський ракаш» чи інтернет. Створити впізнаваний бренд, залучити туристів.
Вся ця місцева стратегія підтримки вівчарів та сироварів досить швидко виправдала себе. Дрібні фермери стали більш впевнено дивитися на життя, а бренд «Традиційна бринза Хустщини» став відомим не тільки на Закарпатті, а й в інших регіонах України.
Туристична атракція в Нижньому Селищі зазвичай закінчувалася… ну, дуже незвичним входом до slow food ресторану «Ґелета». А там пропонували повільно і вдумливо скуштувати вишукані страви з місцевих продуктів.
З початком російської навали життя в Нижньому Селищі змінилося. Власне, село стало великим прихистком для численних переселенців. Селиський шелтер і місцеві активісти опікуються тимчасово переміщеними особами, організовують розваги для дітей та навчання для дорослих, разом з ВПО вирощують городину та саджають дерева і, звісно, допомагають ЗСУ. А ресторан «Ґелета» поки що замість вишуканих страв займається гуманітарною допомогою, сподіваючись на поновлення туризму після нашої перемоги.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Зелена та інклюзивна аграрна політика – кроки назустріч» впроваджується МБО ІЦ «Зелене досьє» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України».
Матеріали представляють позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
