Для побудови ефективної та сталої харчової системи фермерам потрібно платити за ефективний урожай поживних речовин, а не лише за масу продукції

Для побудови ефективної та сталої харчової системи фермерам потрібно платити за ефективний урожай поживних речовин, а не лише за масу продукції

Багато з нас знають, що навіть красиві та соковиті овочі на полицях магазинів вже далеко не такі смачні та корисні, як колись. Принаймні люди старшого віку пам’ятають смак овочів та фруктів з присадибних ділянок своїх бабусь, які обробляли землю вручну, удобрювали її компостом та гноєм, не кропили, бо не було чим. Тоді вирощували старі малопродуктивні сорти – ті овочі й фрукти радикально відрізнялися від тих, що наразі можна знайти на полицях супермаркетів.

Та найбільша різниця між продуктами в тому, що харчова цінність багатьох популярних сільськогосподарських культур значно знизилася з 1950 року.

Спеціальне дослідження 2004 року в США показало, що важливі поживні речовини в деяких садових культурах на 38% нижчі, ніж у середині 20-го століття. У середньому для 43 проаналізованих овочів вміст кальцію знизився на 16%, заліза на 15%, фосфору на 9%; значно знизився і вміст вітамінів – зокрема, рибофлавіну й аскорбінової кислоти та навіть протеїнів. Що ж відбувається?

Для подолання продовольчої кризи після другої світової війни у світі було виведено багато нових високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур і порід худоби, а також налагоджено виробництво дешевих синтетичних добрив та пестицидів. У поєднанні з покращенням систем зрошення та появою доступних тракторів продуктивність сільськогосподарських культур різко зросла.

Середня світова урожайність зернових зросла на 175% між 1961 і 2014 роками: наприклад, урожайність пшениці зросла із середньої  у 1,1 до 3,4 тонни з гектара. Водночас рівень поживних речовин у багатьох культурах знизився.

Тому постало питання: чи може це бути наслідком збільшення використання штучних пестицидів, добрив та інших хімічних речовин, які порушують тонкий баланс життя ґрунту, здоров’я сільськогосподарських рослин і, отже, впливають на якість їжі, яку ми їмо?

170-річне дослідження пшениці, вирощеної з використанням різних агротехнологій у Великобританії – експеримент Broadbalk – є одним із найстаріших безперервних агрономічних експериментів у світі.

Розпочатий у 1843 році експеримент порівнював вплив неорганічних штучних добрив та органічних добрив на озиму пшеницю, і спеціально досліджував рівні заліза та цинку в пшениці, вирощеної за різними методами землеробства.

Результати показали, що не брак мікроелементів у ґрунті спричиняє зниження поживної цінності в культурі – кількість біодоступних для рослин елементів при інтенсивному землеробстві не змінюється. Отже, можливо, змінилися самі рослини? Так, змінилися.

Наприклад, у 1950-х роках американський вчений Норман Борлоуг створив «напівкарликові» сорти пшениці, стійкі до хвороб. З висотою стебла на 20% менше рослини мали набагато менше шансів вилягати, зменшувалася ймовірність поширення хвороб, спрощувався механічний збір зерна.

Замість того, щоб витрачати енергію на вирощування довшого стебла, рослина вкладала її в колос, збільшуючи кількість та розміри зерна на рослині. Однак непередбаченим побічним ефектом було те, що рівень поживних речовин підвищувався не пропорційно зі збільшенням зерна.

У підсумку – поживні речовини залишаються на тому ж рівні в одному зерні пшениці, а крохмаль збільшується вдвічі або втричі. І хоча вуглеводи мають вирішальне значення для здоров’я людини – вони забезпечують енергію, яка допомагає нам рухатися та функціонувати щодня, – ми також потребуємо, щоб наша дієта забезпечувала білок, мінерали та вітаміни, які є критичними для росту та біохімічних процесів в організмі.

Таким чином, сільськогосподарська революція допомогла подолати голод у світі, проте призвела до погіршення якості харчування, що призводить до багатьох проблем зі здоров’ям людей.

А наявні харчові системи є не тільки екологічно несталими, але й нездоровими для людей і тому потребують реформування. Але ж як стимулювати фермерів вирощувати якіснішу продукцію?

Щоб гарантувати, що ми отримуємо найкращу версію вирощуваних продуктів, потрібне, перш за все, розуміння, – що найбільше впливає на вміст поживних речовин у сільськогосподарській продукції, глибоке розуміння мережування поживних речовин в довкіллі, де на поживну цінність сільськогосподарської продукції впливає багато чинників. Наприклад, здоров’я ґрунтів має надважливе значення для якості вирощеної їжі.

У 2016 році в США розпочалося дослідження овочів, вирощених за різними сільськогосподарськими методами, щоб краще зрозуміти як саме якість ґрунтів та способи їх обробітку впливають на якість городини.

Мета дослідження, яке розраховане на необмежений термін, полягає в тому, щоб зв’язати сільськогосподарські методи та здоров’я ґрунту з щільністю поживних речовин врожаю (або кількістю поживних речовин, які містить їжа по відношенню до кількості калорій) і здоров’ям людини.

Попередні результати дослідження показують, що чим більше в ґрунті активних грибів і мікробів, тим краще він оснащений для надходження поживних речовин до рослин та нашого раціону. Іншими словами, ґрунт, що має більший вміст грибів та бактерій, краще розщеплює поживні речовини до форми, яка легше поглинається культурами.

Ґрунт складається з чотирьох елементів у різних пропорціях: мінерали у вигляді частинок гірських порід, органічні речовини (рослинні, грибні та тваринні матеріали, включаючи мікроби та мікроскопічні черв’яки, живі чи мертві), повітря та вода. Але найважливіше те, як ці елементи взаємодіють.

Чайна ложка ґрунту містить більше мікробів, ніж людей на планеті, і до 10 000 окремих видів. З усім цим життям переплітається мережа грибкових ниток, мікориза, симбіотичні відносини з рослинами і мікробами, які діють як розширення їх коренів.

Ці спеціалізовані ґрунтові гриби ефективно розширюють кореневу систему рослин міцелієм – мережею довгих мікроскопічних ниток, які називаються гіфами. Вони працюють у симбіотичних відносинах з рослиною, вивільняючи поживні речовини з глибини ґрунту у формі, яку рослина може поглинути.

Вплив мікоризи такий суттєвий, що вона вже комерційно використовується для підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, і деякі фермери віддають перевагу цим чудовим грибам, а не штучним агрохімікатам.

Отже, для заохочення фермерів вирощувати якісні та більш поживні продукти нам знадобиться інша система виробництва, яка контролюватиме рівень поживних речовин у продуктах харчування, а також нова комерційна модель з фокусом на якості продуктів харчування, а не на кількості. Тобто, фермерам потрібно платити за ефективний урожай поживних речовин у вирощеній продукції, а не лише за її кількість.

Ольга Ігнатенко, Інформаційний центр «Зелене досьє».

Джерело.

Вас може зацікавити

Харчова система світу – переформатування

Харчова система світу – переформатування

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком

Український зелений шлях від ферми до виделки: крок за кроком